Вугрова хвороба

ВУГРОВА ХВОРОБА – СУЧАСНИЙ СТАН ПРОБЛЕМИ

 Денисенко Ольга Іванівна  – завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, д.мед.н., професор


Дані статистики

 

Вугрова хвороба (аcne vulgaris – вугри вульгарні, звичайні) – одне з найбільш поширених захворювань шкіри. За статистичними даними, біля 70-95% осіб в різних країнах світу хоча б раз у житті мали епізод акне. Зазвичай вугри розвиваються у підлітковому віці і тривають 4-5 років (юнацькі вугри), пік захворюванності припадає на 14-17 років у дівчат і на 16-19 років – у юнаків, а у частини пацієнтів захворювання триває 10-12 і більше років з переходом у зрілий вік (вугри дорослих).

За даними вітчизняних авторів, у різних регіонах України вульгарні вугри реєструють у 80-90% підлітків та в 37-42% осіб старших 25 років.

 

Актуальність вульгарних вугрів (акне)

 

Вульгарні вугри, які локалізуються на відкритих ділянках шкіри (обличчі, шиї, верхній половині тулуба) негативно впливають на психоемоційний стан пацієнтів. Останній звіт експертів Глобального Альянсу з покращання наслідків акне підкреслює важливість розгляду акне як хронічного захворювання, яке спричиняє серйозний вплив на якість життя пацієнтів і потребує активних терапевтичних підходів.

Спостереження останніх років засвідчують, що вугри у більшості осіб характеризуються тривалим хронічним перебігом з частими загостреннями, а тяжкі глибокі форми дерматозу зумовлюють розвиток стійких рубцевих змін шкіри (постакне), що є причиною психоемоційних розладів пацієнтів, зниження якості їх життя, погіршення навчання, працездатності та соціальної активності, що визначає важливе медичне та соціальне значення вугрової хвороби.

Клінічні прояви акне

    Встановлено, що акне – це хронічне рецидивуюче захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз, яке характеризується гіперпродукцією шкірного сала (себорея), порушеннями процесів фолікулярної кератинізації (зроговіння фолікулярного епітелію), колонізацією Propionibacterium acnes  (P. acnes) та запаленням.

Клінічно вугрова хвороба проявляється: незапальними елементами  висипки (комедони); запальними елементами: папули (вузлики), пустули (гноячки), кісти і вузли; наслідками акне у вигляді рубців (постакне). Залежно від характеру шкірної висипки розрізняють: комедональні форми акне (acne comedonica), папулопустульозні акне (acne papulopustullosa) та вузлуваті форми акне (acne nodosa, acne conglobata). Якщо поверхнево розташовані папулопустульозні акне вирішуються безслідно, то глибокі вузлуваті форми акне після їх регересу залишають стійкі рубцеві й атрофічні зміни шкіри (постакне).

Причини та механізми розвитку акне

    За даними сучасних досліджень, вульгарні вугри – це поліетіологічне  захворювання, яке виникає внаслідок комплексного впливу екзо- та ендогенних чинників. Вважають, що особливе значення у патегенезі акне відіграють спадковість та гормональний дисбаланс. Простежено високу частоту випадків акне у членів родини, що пов’язують з особливостями будови, кількості та розташування сально-волосяних фолікулів, а також фізико-хімічними властивостями шкірного сала, недостатністю поліненасичених жирних кислот (лінолевої, ліноленової) тощо.

Серед гормональних чинників найбільш вагому роль у розвитку акне відіграє рівень активного метаболіту андрогенів – дигідротестостерону (ДГТ або DHT), який утворюється з тестостерону під впливом ензиму 5-α-редуктази. Водночас у пацієнтів з акне, особливо в підлітковому віці, виявлено як підвищений, так і нормальний рівень ДГТ, що стало основою теорії гіперчутливості андрогенних рецепторів на себоцитах у пубертатному віці. Окрім стероїдних гормонів, на процеси проліферації та продукцію шкірного сала у хворих на акне впливають активатор проліферації пероксисом, ретиноїди, інсуліноподібний фактор росту 1α, α-меланоцит стимулюючий гормон, субстанція Р, нейропептидази та ін.

Порушення процесів фолікулярної кератинізації і продукції шкірного сала призводять до змін фізико-хімічних властивостей фолікулярного вмісту, збільшення його об’єму, закупорювання вивідних отворів волосяних фолікулів та ретенції сально-епітеліального детриту, за рахунок чого створюються умови для колонізації умовнопатогенним анаеробним мікроорганізмом Propionibacterium acnes, який в нормі присутній в складі сапрофітної мікрофлори шкіри. Окрім P. acnes, запальний процес значно посилює патогенна мікрофлора, яка персистує на поверхні шкіри: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, Staphylococcus epidermidis, Haemophilus spp., Eshericia coli тощо.

Навколо ураженого фолікула формується зона запалення, куди мігрують нейтрофіли, макрофаги, Т-лімфоцити та інші імунокомпетентні клітини. Водночас P. acnes підтримує запальний процес шляхом активації специфічного TLR-рецептору на мембранах імунокомпетентних клітин і себоцитів, а продукти окиснення ліпідів шкірного сала напряму стимулюють продукцію медіаторів запалення. Наслідком запалення елементів акне є нові цикли гіперкератинізації фолікулярного епітелію, що стає причиною рецидиву захворювання.

Водночас доведено, що розвитку вульгарних вугрів, зокрема  їх тяжких форм, сприяють також розлади системного й локального імунітету, ендокринні захворювання (цукровий діабет та ін.), обмінні порушення, захворювання органів системи травлення, хронічні вогнища інфекції, зміни мікроциркуляції тощо, що обгрунтовує необхідність комплексного обстеження пацієнтів з метою виявлення ендогенних сприяючих чинників розвитку вугрової хвороби.  

Діагностика акне

 Зазвичай встановлення діагнозу акне не викликає труднощів і обмежується лише дерматологічним оглядом. На основі клінічних проявів лікар-дерматолог визначає ступінь тяжкості акне (легкі форми, середньої тяжкості, тяжкі акне), від чого залежить подальша лікувальна тактика таких хворих.

Діагностична програма щодо хворих на акне включає комплекс лабораторних та інструментальних досліджень, спрямованих на визначення можливих етіопатогенетичних чинників дерматозу, у т.ч.: клінічний аналіз крові й сечі; біохімічне та серологічне дослідження крові; дослідження гормонального стану в жінок при клінічних ознаках гіперандрогенемії; бактеріологічне дослідження кишкової флори, УЗД органів черевної порожнини й малого тазу, а також зішкріб на Demodex та виділення й ідентифікація мікробної флори з висипки для визначення її чутливості до антибіотиків. Пацієнтів консультують (за показами): ендокринолог, гінеколог, гастроентеролог, психоневролог.

 Лікування та профілактика акне

      Лікування вульгарних вугрів є комплексним, яке включає застосування засобів системної та місцевої дії, спрямованих на патогенетичні чинники розвитку дерматозу: засоби, що нормалізують процеси кератинізації (ретиноїди), препарати, що нормалізують роботу сальних залоз (цинку окис, цинку сульфат), антибактеріальні препарати, протизапальні засоби, комплекси вітамінів, за показами – антиандрогенні й гепатопротекторні препарати та ін. Для лікування вульгарних вугров та проявів постакне також застосовують фізіотерапевтичні методи (кріо-, фото-, лазеротерапія тощо). Вибір методів лікування залежить від ступеня тяжкості дерматозу, локалізації висипки, глибини ураження шкіри, розвитку вторинних елементів висипки тощо. 

При цьому слід зазначити, що лікування вугрової хвороби на сучасному етапі пов’язані з певними труднощами. Насамперед, проблема лікування акне обумовлена недостатньою обізнаністю пацієнтів щодо причин і механізмів розвитку вугрової хвороби і необґрунтованою переоцінкою засобів її місцевої терапії, які можуть забезпечити позитивний клінічний ефект лише за наявності легких проявів дерматозу. При такому підході пацієнти тривалий час займаються самолікуванням, застосовуючи лише засоби по догляду за шкірою, при цьому звертаються до лікаря із запізненням, коли розвиваються глибокі елементи вугрової висипки, наслідком яких є стійкі рубцеві зміни шкіри – постакне.

Іншою проблемою щодо лікування вульгарних вугрів на сучасному етапі є те, що у піогенних мікроорганізмів, які персистують у гноячкових елементах акне, формується резистентність до системних та топічних антибактеріальних засобів. Через це дерматоз набуває хронічного перебігу, тяжко піддається лікуванню. У таких випадках пацієнтам показано дослідження елементів висипки на визначення чутливості мікробної флори до антибактеріальних препаратів.

З метою оптимізації лікування та попередження рецидивів вугрової хвороби пацієнтам також призначають засоби патогенетичної дії, спрямовані на корекцію імунних порушень, розладів функціонального стану органів травлення, дизбіозу кишківника тошо, проводять санацію хронічних вогнищ інфекції, дають рекомендації щодо дієти, режиму праці та відпочинку, проводиться психологічна реабілітація пацієнтів.

При тяжких формах акне пацієнтам протипоказана робота, що пов'язана з контактом з пилом, підвищеною інсоляцією, забрудненням, переохолодженням тощо. Хворим із тяжкими проявами акне рекомендують постійне дотримання дієти № 5 та №9, за легкого й сереньотяжкого перебігу дерматозу – дієту з обмеженим вживанням екстрактивних блюд та рафінованих вуглеводів.

Таким чином, вугрова хвороба – це хронічний мультифакорний дерматоз, який потребує комплексного обстеження і серйозного лікування пацієнтів. У кожному конкретному випадку хворим на акне повинно бути призначене комплексне лікування відповідно тяжкості дерматозу із застосуванням лікарських засобів та методів із доведеною клінічною ефективністю (на засадах доказової медицини), а лікування повинен контролювати кваліфікований фахівець – лікар-дерматолог.