Викривлення носової перегородки

ВИКРИВЛЕННЯ НОСОВОЇ ПЕРЕГОРОДКИ – ЧИ ВАРТО ЛІКУВАТИСЯ?

 

Людський ніс – одна з найбільш складних і досконалих структур організму, значення якої важко переоцінити. “... без носа людина – чортзна-що: птаха не птаха, громадянин не громадянин, - просто візьми та й викинь за віконце!”

Має рацію М.В.Гоголь: без носа, композиційного центру обличчя, людина втрачає естетичний вигляд. Проте, привабливий зовнішній вигляд обличчя – не єдина і далеко не найважливіша функція носа. Завдяки носовому диханню в наші легені потрапляє очищене від сторонніх тіл і мікроорганізмів, підігріте до оптимальної температури, добре зволожене повітря. 

Порушення носового дихання – перший крок до розвитку таких серйозних захворювань як хронічні запальні процеси бронхів і легень, бронхіальної астми та навіть артеріальної гіпертензії.  Це добре усвідомлювали лікарі давнини. Так, в Давньому Єгипті у фараонів був окремий лікар, який піклувався лише про ніс володаря. Давні єгиптяни вірили, що через ніс в організм людини входять хвороби.

Однією з найчастіших причин порушення носового дихання є викривлення носової перегородки. Ця перегородка ділить носову порожнину на дві більш-менш рівні половини і створює цим самим ефект парного органу. Отже, людина має два носа, так само як і дві нирки, двоє легень. Такий ефект «парності» створює оптимальний режим роботи: коли одна половина носа працює, інша – відпочиває.

Слід відмітити, що у 95% людей перегородка не розташована по середній лінії. Більш ніж 100 років тому всесвітньо відомий ринохірург Кіліан стверджував, що «пряма перегородка носа – швидше виключення, ніж правило». Захворюванням викривлення перегородки носа стає тільки тоді, коли різко звужує одну з половин носової порожнини і утруднює дихання, або спричиняє розвиток захворювань, пов’язаних із порушенням проходження повітряного потоку через носову порожнину.

Найчастішими причинами викривлення носової перегородки є  травми, в тому числі й пологові, а також неодночасний ріст хрящової та кісткової частин. Якщо переважає ріст хрящової частини в «жорстких» кісткових рамках, буде мати місце відхилення від середньої лінії хряща. Якщо ж переважає ріст кісткової частини, в місцях контактів частин перегородки будуть формуватися шипи або гребені. Часто форму викривлення перегородки дитина успадковує від батьків.

Людина зазвичай довгий час не помічає проблеми, оскільки набуває звички дихати ротом. Досить часто викривлення носової перегородки провокує розвиток таких захворювань, як хронічні риніти, хронічні синуїти, хронічні гнійні і негнійні отити, які і змушують пацієнтів звернутися за допомогою до ЛОР-лікарів. При цьому до діагнозу «викривлення носової перегородки» пацієнти часто ставляться досить легковажно, вважаючи, що викривлення їм не заважає, оскільки нічим не проявляється. 

Саме тому пацієнти звертаються до ЛОР-лікаря зовсім з інших причин. Проте, уважний лікар завжди зверне увагу на напіввідчинений рот пацієнта, зникнення носо-губної складки, ледь помітні синці під очима. Про порушення носового дихання, особливо в нічний час, «підкажуть» скарги на поганий сон із нічними жахіттями, відчуття розбитості ранками, швидку втомлюваність і загальну слабкість, послаблення пам’яті і концентрації уваги.

При порушенні носового дихання в носовій порожнині створюються сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів, тому постійний нежить – звичне явище для пацієнтів із викривленням носової перегородки.

Відсутність носового дихання та набряк м’якого піднебіння приводить до нічного хропіння, яке дошкуляє як самому хворому, так і його оточенню.

Лікування викривлення носової перегородки виключно хірургічне. Довгий час найпоширенішою операцією при викривленні носової перегородки була класична підслизова резекція, техніка якої розроблена ще в 1904 році Кіліаном. Втручання передбачало видалення більшості структур перегородки, що значно послаблювало її. Операція виконувалася під місцевою анестезією, що не давало змогу повністю позбавити пацієнта від болю. Хірургічне лікування захворювання на сучасному етапі передбачає проведення операції тільки під загальним наркозом з максимальним збереженням структур перегородки.