УЗД при вагітності

 

ШКІДЛИВІСТЬ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ:

МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?

 

 

            Лариса Ринжук, к.мед.н., доцент кафедри акушерства і гінекології  факультету післядипломної освіти Буковинського державного медичного універсистету

 

Ультразвукове дослідження або УЗД під час вагітності є цілком звичайною діагностичною процедурою, адже навіть у плановому порядку його слід проводити як мінімум тричі за весь період виношування малюка в утробі матері. Однак, ще на сьогодні в загальній популяції вагітних присутня певна категорія жінок, які цілком свідомо відмовляються від даного, здавалося б, абсолютно стандартного діагностичного обстеження. У світовому інформаційному просторі ходять вперті «чутки», що саме УЗД може бути дуже шкідливим безпосередньо для малюка, що ще е народився. А ось чи так це насправді – на жаль, відповісти складно, причому навіть науковцям, оскільки самі вагомі дослідження самих авторитетних у нашому світі вчених з означеної проблеми просто не проводились, хіба що ще зовсім давно, в 70-их роках минулого століття, коли сам метод УЗД лише зявився. Але погодьтесь, адже з тих давніх пір як апаратура, так і застосовувані методики кардинально змінились. І не дивлячись на це реальні суперечки щодо необхідності, шкідливості чи абсолютної безпечності такого методу як УЗД і на сьогоднішній день залишаються цілком актуальними.

            Давайте спробуємо розібратись, або хоча б спробувати зрозуміти, чим можуть керуватися багаточисельні противники ультразвукового дослідження, що проводиться під час вагітності.

            Цілком зрозуміло, що для того, щоб мати свою думку відносно цього методу дослідження, потрібно володіти хоча б самими елементарними уявленнями про те, яким чином власне діє ультразвук. Певний «образ» малюка, який активно росте в утробі матері, фіксує строго спеціальний датчик – це трансдюсер. Власне в той час, коли лікар виконує дане обстеження, ковзаючи датчиком по животу жінки, цей трансдюсер посилає певні звукові хвилі, які при цьому є невловимими для звичайного людського слуху. Саме тому їх ще називають ультразвуковими хвилями. Саме ці хвилі здатні проникати практично у всі закуточки організму людини, у всі його внутрішні органи, і навіть в органи малюка, що знаходиться в утробі матері. Досягнувши певної частини людського тіла або органа, ультразвук відбивається, і як ви розумієте, повертається назад, а той же трансдюсер його уловлює та відправляє на монітор апарату УЗД. Саме таку зворотню інформацію всі ми бачимо вже на моніторі у вигляді достатньо чіткого і цілком зрозумілого зображення. Сучасна апаратура також може демонструвати кровотоки плаценти і плода, навіть із застосуванням кольору (так зване кольорове картування), при цьому як опромінення, так і сила самого ультразвуку є мінімальними.

            А тепер давайте поговоримо про суперечки, що точаться у інформаційному середовищі щодо звязку ембріона/плода та ультразвуку. Як уже раніше згадувалось, будь-яких серйозних чи масштабних досліджень з цього приводу взагалі не проводилось, але тим не менше існує певна думка окремих вчених про існування реальної шкоди від процедури УЗД, що проводиться під час вагітності. Варто хоча б згадати результати досліджень, проведених у 70-их роках минулого сторіччя, коли наші вчені змогли виявити певні відхилення у тих чоловіків, матерям яких під час вагітності проводили процедури УЗД. Перш за все, ці відхилення полягали у досить частих випадках виникнення «ліворукості» (ведучої лівої руки), хоча тоді однозначно не було доведено, що саме УЗД стало реальною причиною такого відхилення.

            Світова лікарська спільнота погоджується, що таких наукових досліджень зовсім не достатньо для того, щоб процедуру УЗД вважати або абсолютно нешкідливою, або шкідливою чи небезпечною. І саме тому без особливої потреби «захоплюватися» УЗД однозначно не варто. Не можна заперечувати, що ультразвукова хвиля може певним чином вливати на плід. Дослідження відомого вченого П.Гаряєва показали, що метод ультразвукової діагностики може приводити навіть до окремих мутацій генів. Його основний висновок виглядав таким чином: ультразвукові хвилі ніби «лякають» клітини ДНК, і саме це і може призводити до неправильного формування дитячого організму. З іншого боку, в Йельському університеті вчені проводили експерименти УЗД на багатьох вагітних мишах, однак будь-яких серйозних відхилень не було виявлено. І лише ті «новонароджені» мишенята, котрі безпосередньо перед появою на світ підлягали надто тривалому (близько 7 годин!) впливу УЗ хвиль, народжувались з дещо розсіяними мозковими нейронами. Саме це дослідження власне демонструє, що визначальну роль може відгравати час, за який проводиться дослідження, а зовсім не інтенсивність звукової хвилі.

            Як висновок можна сказати – реально доведено лише одне: ультразвук може чинити як механічний, так і тепловий вплив на різні тканини людини, в тому числі і на ембріон/плід. Однак слід акцентувати, що в розумних межах або точніше «кількості» процедура УЗД ніколи не буде небезпечною ні для плода, ні для матері.

            «А якщо ваш малюк проти?» Зараз мова піде про ще один аргумент противників методу УЗД – це реакція самого малюка під час проведення такого дослідження. Дійсно, ми і самі можемо спостерігати, як малюк під час дослідження ніби хоче «сховатись» від чужих і не знайомих «очей». Противники процедури УЗД вважають, що саме таким простим чином плід намагається «врятуватись» від шкідливої і навіть небезпечної дії на нього тих самих ультразвукових хвиль. Противники стверджують, що для малюка ці хвилі «звучать» неймовірно гучно, адже його слуховий апарат внутрішньоутробно може вловлювати ультразвук. Однак усі прибічники УЗ-діагностики таку поведінку плода пояснюють переживаннями та хвилюваннями самої матері, котрі, зважаючи на спільність кровотоку, дійсно можуть передаватися маляті. Також вони пов’язують таку поведінку ще й з тим, що безпосередньо до живота «торкається» абсолютно «сторонній» та незнайомий для плода предмет в руках незнайомої людини. І, знову ж таки, надто складно об’єктивно судити про достовірність подібних суджень, адже і з цього приводу будь-яких наукових досліджень просто не проводилось.

            «А чи потрібне взагалі УЗД?» І нарешті самий простий і найбільш часто озвучуваний аргумент «шкідливості» методу УЗД – ніби то метод цілком безкорисний. Звичайно, на захист даного методу стаємо всі ми, сучасні практикуючі лікарі, говорячи про корисність і навіть необхідність цієї простої, але важливої процедури. Адже саме цей метод дає можливість:

-          виключити наявність позаматкової вагітності;

-          виявити патологію на початковому етапі розвитку самого плідного яйця;

-          підтвердити чи спростувати точний строк вагітності, а звідси – поточнити дату пологів;

-          встановити наявність багатоплідної вагітності;

-          діагностувати у ембріона/плода окремі грубі вади розвитку та різноманітні вкрай небезпечні спадкові захворювання (наприклад, маркери синдрому Дауна);

-          дослідити стан та розвиток плаценти, поточнити місце її розташування;

-          визначити стать майбутньої дитини;

-          поточнити положення та передлежання плода.

І повірте, що це всього лиш деякі з реальних «благочинств» УЗД. Однак, все одно противники цього методу діагностики знаходять свої цілком логічні аргументи, з якими інколи буває надто складно не погодитись. Так, наприклад, все те, що діагностує метод УЗД сучасна. медицина далеко не завжди здатна вилікувати, і власне тому при наявності певного УЗ небезпечного діагнозу вагітну часто відправляють на переривання вагітності. А багато людей, і не лише лікарів, вважають це докорінно неправильним з різних міркувань, в тому числі етичних, релігійних та інших.

Напевно, можна довго сперечатися з приводу небезпечності чи безпечності, шкідливості чи корисності методу УЗД, тим не менше, кінцеве рішення все одно має бути прийняте кожною конкретною жінкою абсолютно самостійно.

Мені хотілося б визначити думку лікарів акушерів-гінекологів щодо УЗД – уникати ультразвукової діагностики під час вагітності не варто. Адже її результати можуть докорінно впливати на тактику ведення вагітності, обрання методів та способів родорозрішення, найбільш виважених та індивідуалізованих щодо кожної окремої пацієнтки, і цим самим, забезпечувати адекватне та повноцінне надання допомоги як матері, так і її новонародженій дитині.