УРАЖЕННЯ ШКІРИ ПРИ ЛЕПРІ

Підготувала асистент кафедри дерматовенерології, кандидат медичних наук Шуленіна Олександра Валеріївна

Проказа (лепра) – тяжке хронічне інфекційне захворювання шкіри, периферичної нервової системи та інших систем організму, спричинене мікобактерією Mycobacterium leprae hominis, що вражає лише людей. Це одна з найбільш економічно небезпечних хвороб, що призводить до тяжких каліцтв. За даними ВООЗ всього у світі на цю недугу хворіють близько 11 мільйонів людей.

Зараження відбувається за тривалого контакту з хворою людиною повітряно-крапельним шляхом, рідко – у разі безпосереднього контакту з виразковими поверхнями, через грудне молоко, кров, сечу. При достатній імунологічній резистентності макроорганізму збудник лепри, потрапивши в організм, або гине, або латентно персистує без клінічних проявів (інкубаційний період) від 3 до 20 років і довше.

Сучасна класифікація лепри передбачає 5 основних типів захворювання, які вирізняються характерними клінічними проявами, перебігом, прогнозом, а також епідеміологічною значущістю.

1.                   Туберкулоїдний.

2.                   Прикордонно-туберкулоїдний.

3.                   Прикордонна лепра.

4.                   Прикордонно-лепроматозний.

5.                   Лепроматозний тип лепри.

Туберкулоідний тип лепри - переважна та відносно доброякісна форма хвороби, розвивається, якщо клітинний імунітет зараженої людини здатний протистояти атаці мікобактерій. Протікає з переважним ураженням шкіри та периферичних нервів, вісцеральні розлади не виражені. На шкірі з'являються різко обкреслені депігментовані вітілігоподібні плями або яскраві, з чіткими межами червонувато-застійного кольору з центральним зблідненням плями, по периферії яких у вигляді своєрідного бордюру розташовуються полігональні, плоскі та щільні папули з фіолетовим відтінком. Папули, що зливаються, утворюють червоно-фіолетового або червонувато-багряного кольору, різного розміру плоскі бляшки, що місцями мають кільцеподібну конфігурацію. В центральній частині бляшок поступово розвиваються депігментація і атрофія.

Патогномонічною ознакою туберкулоїдної лепри є ураження периферичних нервів. Характерною є втрата больової і температурної чутливості в межах зони ураження і тактильної чутливості (за винятком уражень на обличчі). В результаті порушення чутливості вогнища ураження часто і непомітно для хворого травмуються, піддаються вторинному інфікуванню. Симптоми, що свідчать про судинні розлади периферичної вегетативної системи: синюшність або «мармурова» шкіра, набряки кистей і стоп, порушене потовиділення, випадіння пушкового волосся.

Прикордонно-туберкулоїдний тип лепри нагадує туберкулоїдний тип, але характеризується меншими розмірами та більшою кількістю вогнищ ураження на шкірі, менш інтенсивними ознаками поліневриту і порушенням потовиділення та росту пушкового волосся. Захворювання може залишитись в цій формі, або трансформуватись у туберкулоїдний тип, або ж прогресувати.

Прикордонна лепра – злоякісна форма захворювання, що характеризується ураженням шкіри, властивими для лепроматозного та туберкулоїдного типів захворювання. Шкірні ураження нагадують туберкулоїдну лепру, однак більш чисельні та не симетричні. Найчастіше вражається вся кінцівка, периферичні нерви з появою слабкості, втратою чутливості. Захворювання може переходити в лепроматозну форму або зворотно регресувати з переходом в туберкулоїдну.

Прикордонно-лепроматозному типу властиві множинні ураження всіх суглобів і шкіри - бляшки, плями, вузлики та вузли. Висипка на шкірі асиметричні, нечітко окреслені з смугоподібними бордюрними елементами з депресією в центральній частині. Втрата волосся та чутливості зазвичай не відмічаються.

Лепроматозний тип – генералізоване захворювання із залученням шкіри, слизових оболонок, периферичних нервів, внутрішніх органів. Ураження локалізуються на обличчі та дистальних відділах кінцівок у вигляді симетричних червонувато-багряних плям, а надалі – множинних інфільтратів, вузлів, які надають обличчю своєрідний вираз обличчя, відомий як «лев’яче обличчя» (природні зморшки і складки поглиблюються, надбрівні дуги різко виступають, ніс потовщений, щоки, губи та підборіддя мають часточковий вигляд). Відмічається випадіння вій та брів.  Хворі з лепроматозним типом захворювання є основним джерелом зараження лепрою і становлять велику небезпеку для оточуючих.

Туберкуло_дний тип лепри              Прикордонно-туберкулоїдний тип     Лепроматозний тип лепри Левяче обличчя