Талідомідна фокомелія

ТАЛІДОМІДНА ФОКОМЕЛІЯ

Ластівка І.В.

доцент кафедри педіатрії та медичної генетики

У всьому є отрута, без отрути немає нічого.

Лише від дози залежить, чи буде речовина

отрутою  чи не шкідливою…»

Парацельс

Відомо, що побічні ефекти часто не проявляються,  доки препарат не потрапить на ринок. Аномалія, пов’язана з прийомом талідоміду, не була виявлена до постмаркетингу.

В післявоєнний час, коли безсоння та тривожність були доволі поширеними, фармкомпанії намагалися задовольнити високий запит на седативні препарати. В 1954 р. німецька фармкомпанія (Chemie Grunental) випустила партію комбінованого лікарського засобу Гріппекс для лікування інфекцій дихальних шляхів. А у 1957 р. препарат офіційно був випущений для продажу в країни Західної Європи під назвою Контерган. З того часу талідомід  поступив у продаж в 46 країн Європи під різними назвами для терапії риніту, бронхіальної астми, мігрені та ін. З 1958 р. його наполегливо рекомендували вагітним, хоча дослідження впливу на матерів годувальниць та вагітних не проводилися.  До 1961 р. талідомід став найбільш популярним седативним засобом. А у жовтні 1960 р. на конгресії педіатрів в Мюнхені було продемонстровано немовлят з аномальним розвитком проксимальних відділів кінцівок. У 1961 р. німецький лікар-педіатр Ганс-Рудольф Відеманн звернув увагу суспільства на «епідемію» уроджених вад розвитку внаслідок прийому талідоміду. Окрім того, було зареєстровано чисельні випадки периферичної нейропатії у дорослих.

У вересні компанія Грюненталь принесла вибачення жертвам цього препарату за більш ніж 50 років його продажу.  Німецький фармконцерн в 2012 р. Грюненталь відкрив в м.Штольберге бронзовий пам’ятник дітям, які постраждали від препарату талідомід.

                       

 
                    

            Пам’ятник жертвам талідоміду в Лондоні встановлено в 2005 р. в якості моделі виступала Елісон Леппер, яка на момент створення скульптури була вагітна. Її дитина народилася здоровою.

 

Ця патологія отримала назву «фокомелія», що дослівно з грецької означає «кінцівка тюленя». Всього за різними оцінками в одній лише Німеччині народилося 10000 таких дітей.  

Таким чином, була знищена давня медична догма, що ненароджена дитина застрахована від будь-яких зовнішніх чинників. З'ясувалось, що талідомід є сильним тератогеном, він обумовив талідомідну катастрофу, яка стала найбільшою медичною катастрофою усіх часів, заснував поле сучасної токсикології та тератології.

Механізм тератогенної дії: один з ізомерів талідоміду  вклинюється в клітинну ДНК і порушує процес реплікації ДНК, який необхідний для поділу клітин та розвитку зародку. Ушкодження плоду, що викликані препаратом, зачіпають різні частини тіла. Найбільш поширеними є відсутність кінцівок та вушних раковин. Окрім того, талідомід впливає на формування внутрішніх органів, а також може призвести до відхилень в розумовому розвитку, епілепсії та аутизму.  Згідно даних Ленца, 40% немовлят, які зазнали впливу в ембріональному періоді, померли ще до народження. Патологічні стани статевої сфери можуть діагностуватися в період пубертатну і пізніше.

При фокомелії кінцівки за зовнішнім виглядом нагадують ласти. Зазвичай є кисті і стопи, а сегменти плече-передпліччя і стегно-гомілка кінцівок відсутні. При цьому кисті і стопи можуть мати нормальну або аномальну будову. Крайній випадок призводить до відсутності рук та ніг. Це називається tetraphocomelia. Супутніми вадами можуть бути мікрофтальмія, колобома, атрезія кишківника, відсутність або дисплазія вушної раковини, уроджені вади нирок та серця.

Диференціальний діагноз при фокомелії включає три стани: синдром Robert, деякі види тромбоцитопенії з аплазією променевої кістки (синдром TAR - thrombocytopenia with absent radius) і синдром Grebe, які успадковуються за аутосомно-рецесивним типом, що вимагає проведення медико-генетичного консультування. Аналогічну ваду може викликати Аккутан, який використовується для лікування акне.

Основним методом пренатальної діагностики є ультразвукове дослідження плоду.

Лікування та реабілітація деформацій мають плануватися в малюковому віці. Необхідними є протези та ортези. Інше лікування симптоматичне та підтримуюче.

Після трагедії 60-х він був заборонений у всьому світі. В останнє десятиліття був досягнутий значний прогрес у з'ясуванні механізмів, які лежать в талідомідній ембріопатії. Талідомід та його аналоги з 1998 р. стали офіційно застосовувати для лікування хворих на лепру та множинну мієлому. Він також використовується для лікування хвороби Крона, Бехчета, СНІДу, бронхіальної астми та туберкульозу.

Його здатність зменшувати кровопостачання тканин дозволяє застосовувати його при лікування злоякісних пухлин різної локалізації. Але усі ці препарати мають серйозні побічні ефекти. І трагічна талідомідна ембріопатія все ще зустрічається, наприклад, в Бразилії. Тому, жінкам дітородного віку категорично заборонено призначати препарати талідоміду, у випадку крайньої необхідності їх призначення, жінки мають бути на суворій контрацепції та регулярно проходити тести на вагітність.

Більш детальну інформацію про запобігання уроджених вад розвитку можна отримати на сайті http://ibis-birthdefects.org/cms2/index.php/uk/about-omni-net  - Міжнародний благодійний фонд "ОМНІ-мережа для дітей" та на кафедрі педіатрії та медичної генетики Буковинського державного медичного університету.