Шкірні прояви при гельмінтозах у дітей

ШКІРНІ ПРОЯВИ ПРИ ГЕЛЬМІНТОЗАХ У ДІТЕЙ

Матеріал підготували:

Денисенко Ольга – завідувач кафедри Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”, професор;

Гулей Лілія – асистент кафедри Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет”, к.мед.н.

 

Згідно з даними офіційної статистики, в Україні реєструють 300-400 тис. випадків гельмінтозів щороку, 80% з яких виявляють у дітей. На даний час в Україні реєструють близько 25-30 видів гельмінтів, патогенних для людини, серед яких 98% випадків складають ентеробіоз, аскаридоз та трихоцефальоз. Діти найчастіше інфікуються аскаридами та гостриками, що паразитують у просвіті кишківника.

Аскариди – круглі довгі (до 10-15 см) черв’яки із загостреними кінцями, білі або напівпрозорі. Гострики – дуже дрібні (до 1 см) білуватого кольору черв’ячки. Живуть вони в нижніх відділах кишківника, тому їх легко можна побачити в калі. Вночі гострики через анальний прохід вибираються на шкіру і в складках відкладають яйця. Через це гострики дуже небезпечні для дівчаток: заповзаючи у зовнішні статеві органи, вони викликають подразнення та інфікування слизових оболонок.

Зараження дитини гельмінтами може відбуватися наступними шляхами:

-       харчовим (аліментарним) – внаслідок заковтування яєць гельмінтів із немитими овочами, фруктами тощо, а також при вживанні м'яса проміжних господарів, що містять личинки гельмінтів;

-       водним – при питті води з водоймищ, в яких містяться личинки гельмінтів;

-       контактним (через шкіру) – зустрічається зрідка (при ходінні босоніж, сидінні або лежанні на землі чи піску в районах, населених котами й собаками);

-       через плаценту (рідкісний шлях зараження).

Личинки деяких гельмінтів (наприклад філярії) проникають в організм дитини через укуси комах, а личинки інших (анкілостоми, шістозоми) здатні активно проникати через шкіру, внаслідок чого виникає шкірна форма синдрому larva migrans (синдром «мігруючої личинки»), при якому спостерігається характерне ураження шкіри у вигляді повзучого висипу, оскільки личинка знаходиться на 1-2 см попереду від видимого висипу на шкірі.

Зараження дитини гельмінтами може відбуватися одним типом чи декількома їх видами одночасно. Захворювання зазвичай набуває хронічного перебігу і характеризується широким діапазоном клінічних проявів – від безсимптомних до вкрай тяжких, що залежить від виду гельмінтів, їх кількості, чутливості людського організму до продуктів життєдіяльності гельмінтів тощо.

Часто проявами гельмінтної інфекції в організмі дитини є зміни шкіри чи обтяжений клінічний перебіг вже існуючих дерматозів, тому знання дерматологічних проявів гельмінтозів може сприяти їх своєчасній діагностиці та лікуванню.

Негативний вплив гельмінтозів на шкіру дитини може бути спричинений наступними чинниками:

     -   подразненням шкіри та слизових оболонок в ділянці локалізації гельмінтів (наприклад гостриків);

     -         розладами обмінних процесів внаслідок зниження апетиту (особливо у дітей) та порушення всмоктування в кишківнику поживних речовин (білків, вітамінів, мікроелементів тощо);
-         токсичним впливом продуктів життєдіяльності гельмінтів та утворенням автотоксинів;
-         розвитком вторинних імунодефіцитних станів;
-         алергізацією організму дитини до самих гельмінтів та продуктів їх життєдіяльності тощо.

Таким чином, ознаками гельмінтозів у дітей можуть бути наступні прояви на шкірі:

-        свербіж, розчухи та почервоніння в періанальній ділянці за наявності ентеробіозу та           аскаридозу;

-         прояви ксерозу (сухості) шкіри при хронічній глистній інвазії;

-         зміни структури та густоти волосся;

-    оніходистрофії (порушення структури нігтів) у вигляді повздовжніх і поперечних борозенок, помутніння, крихкості нігтів тощо.

Водночас гельмінтна інфекція може бути одним із вагомих патогенетичних чинників розвитку чи загострень наступних дерматозів у дітей:

-         кропив’янки;

-         атопічного дерматиту;

-         дитячої почесухи (дитячого пруріго);

-         себорейного дерматиту;

-         хронічних форм гнійничкових захворювань шкіри;

-         вогнищевої алопеції волосяної ділянки голови;

-         дитячої екземи тощо.  

При гельмінтозах також часто спостерігаються запальні процеси на слизових оболонках рота (стоматити) та статевих органів. У дівчаток  можливий розвиток різних запальних процесів на статевих органах – вульвіту, вульвовагініту тощо. Поки гельмінти залишаються в організмі запальні процеси на слизових оболонках тяжко піддаються лікуванню, мають затяжний хронічний перебіг.

За наявності хронічної гельмінтної інфекції може відзначатися обтяжливий клінічний перебіг інших хронічних захворювань шкіри, що проявляється затяжними рецидивами та резистентністю до засобів базового лікування дерматозів.

Особливістю глистної інвазії є можливість зараження оточуючих осіб (членів родини, відвідувачів дитячої дошкільної чи шкільної установи тощо), тому в разі підозри на наявність гельмінтозу необхідно проводити обстеження всіх контактних осіб, а також і домашніх тварин.

Терапія гельмінтозів у дітей повинна бути строго індивідуальною й призначатися лікарем. Для успішного лікування від гельмінтів необхідно дотримуватися наступних рекомендацій: не слід самостійно застосовувати антигельмінтні препарати для профілактики («про всяк випадок») без встановлення виду гельмінта; лікування повинно бути комплексним та включати не тільки знищення паразитів, але і ліквідацію наслідків їх життєдіяльності (анемії, алергічних проявів тощо); антигельмінтний препарат повинен знищувати не тільки личинки, але й яйця та дорослих паразитів; обов'язковим повинен бути контроль результатів протипаразитарного лікування.

Профілактика гельмінтозів у дітей повинна включати в себе дотримання правил особистої та громадської гігієни: миття рук перед їжею і після відвідування туалету; промивання проточною водою й обробка окропом фруктів та овочів, що подаються до столу в сирому вигляді; відмова від вживання термічно необроблених видів м'яса (свинини), риби, а також солоної риби та ікри;  відмова від вживання сирої води, особливо з відкритих водойм. Контактувати із дітьми і брати на руки малюка слід тільки вимитими руками. Дітям не рекомендується контактувати з бродячими тваринами.

Отже, питання діагностики та лікування захворювань шкіри та слизових оболонок у дітей, спричинених гельмінтами, потребують виваженого та індивідуального підходу, з урахуванням видових особливостей гельмінтозу та віку дитини.