Синдром Робінова

СИНДРОМ РОБІНОВА: ДИФЕРЕНЦІЙНА ДІАГНОСТИКА

ТА МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

доц.Ластівка І.В.

Затримка внутрішньоутробного розвитку дитини, що виявляється як єдина ознака відхилення від фізіологічної норми, може бути пов`язана зі спадковою схильністю, зумовлена порушеннями харчування, захворюваннями матері, патологією вагітності. Відставання в розумовому розвитку та наявність численних природжених вад та/або аномалій розвитку дозволяють запідозрити спадкові, хромосомні та природжені захворювання. Процес клінічної диференціації патології даного ряду визначають особливості черепно-лицевих дизморфій та поєднань з вадами та аномаліями розвитку інших органів та систем. При більшості захворювань, що супроводжуються пропорційною пренатальною гіпоплазією та множинними соматичними дисморфіями, дискранія, як правило, представлена у вигляді мікроцефалії. Досить мала група захворювань – синдроми 1q+, 5p+, 12p+ - характеризуються макроцефалією, яка є характерною ознакою таких захворювань, як ахондроплазія, ахондрогенез, асфіктична дисплазія Жене, кампомелічна дисплазія, синдром Робінова (СР) та ін., що відрізняються від синдромів 1q+, 5p+, 12p+ диспропорційною затримкою зростання довжини тіла.

            Синдром Робінова (СР) (син. синдром «обличчя плоду») описаний у 1969 р. M.Robinov та включає наступні ознаки: незвичайне обличчя («обличчя плоду»); вкорочення передпліч; гіпоплазія статевих органів; помірна низькорослість. У всіх випадках спостерігається гіпертелоризм очей, маленький ніс з «відкритими ніздрями», короткі передпліччя; до частих ознак відносяться: затримка росту, випукле чоло, трикутний рот з опущеними кутами, скученість зубів. З уроджених вад розвитку описані: розщелина верхньої губи та піднебіння, деформація Маделунга, вроджений вивих стегна, воронкоподібна грудна клітина, пахова кила, вроджені вади розвитку нирок, вроджені вади серця.  Гіпоплазія статевого члена буває настільки виражена, що може постати питання вибору статі. До спектру патологічних станів можуть входити: епілепсія; затримка психічного розвитку та розумова відсталість; порушення мовлення, хоча у більшості хворих психомоторний стан не страждає. Біля 10% дітей із СР гинуть внаслідок ускладнень з боку легень та серця.  Окрім того, СР відноситься до моногенної форми онкогенетичних синдромів.

Синдром успадковується за аутосомно-домінантним та аутосомно-рецесивним типом. Остання форма зустрічається в кровноспоріднених шлюбах та характеризується більш вираженою низькорослістю з вкороченням проксимальних та дистальних відділів кінцівок, множинними аномаліями ребер та хребців, вивихом голівки променевої кістки, важкою гіпоплазією проксимальних відділів променевої та дистальних відділів ліктьової кістки та більш вираженим трикутним ротом. Ця форма обумовлена мутаціями гена ROR2, які виявляються у хворих в гомозиготному або компаунд-гетерозиготному стані.  Ген знаходиться на 9тій хромосомі. Мутації в гені ROR2 можуть призводити також до формування аутосомно-домінантної брахідактилії типу Вl. На відміну від рецесивного СР, при якому виявляються мутації різного типу по всій послідовності гена ROR2, при домінантній брахідактилії типу Bl виявляються нонсенс-мутації або мутації, які призводять до зсуву рамки зчитування, які локалізуються переважно в екзонах 8 або 9 гена та призводять до дефекту внутрішньоклітиної частини білка ROR2. Більш м`який аутосомно-домінантний СР викликають мутації в гені WNTSA.  

Диференційна діагностика СР проводиться із синдромом Джарко-Левіна (spondylocostal dysostosis), або синдромом Ярхо-Левіна (спондилоторакальний дизостоз або спондилокостальний дизостоз),  хворобою l-клітин (муколіпідоз, тип  ІІ), брахідактилією з дизморфіями  обличчя, синдромом Аарськога, омодисплазією, іншими формами низькорослості мезомелічного типу.

СР відноситься до групи синдромів із чисельними вадами розвитку, гіпоплазією та лицевим дизморфізмом.  Усі діти із даним симптомокомплексом потребують ретельного медико-генетичного обстеження та молекулярно-генетичної верифікації діагнозу.