Синдром подразненого кишечнику в дітей

СИНДРОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ В ДІТЕЙ

Боднар Г.Б. , доцент кафедри педіатрії та медичної генетики

Синдром подразненого кишечнику (СПК) — функціональний кишковий розлад, що проявляється абдомінальним больовим синдромом та/або порушеннями дефекації та/або метеоризмом.

Вперше синдром подразненого кишечника (СПК) у дітей офіційно був заявлений у Римських критеріях III, після чого з’явився в офіційній класифікації дитячих і підліткових захворювань МКБ-10. Це дозволяє використовувати діагноз СПК в педіатричній практиці.

Основні симптоми синдрому подразненого кишечника у дітей, а також варіанти перебігу захворювання суттєво не відрізняються від таких у дорослих. Але основні фактори, які призводять до розвитку хвороби, дещо інші.

У наукових дослідженнях доведено зв’язок СПК у дітей із наявністю патології вагітності і пологів. В більшості випадків симптоми синдрому в дітей з’являються за наявності в анамнезі гіпоксії плода, асфіксії в пологах. Відзначається зв’язаність їх із перинатальними ураженнями ЦНС. Крім того, СПК в дитячому віці може спостерігатися у пацієнтів, у сім’ї яких несприятлива обстановка. Діти, що піддаються фізичному насильству і знаходяться в стресових умовах, страждають СПК частіше. Зазначається зв’язок СПК із наявністю у дитини алергічного діатезу, перенесеними кишковими інфекціями. На користь захворювання на СПК свідчать мінливість скарг, посилення клінічних проявів під дією стресу, наявність зв’язку з функціональними розладами шлунка, жовчовивідних шляхів, дизурією, вегето-судинною дистонією. СПК також може розвиватися вторинно, при інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту: шлунка, жовчовидільної системи, підшлункової залози.

Виділяють наступні різновиди СПК:

- СПК із запорами

- СПК із проносами

- СПК змішаний

- СПК некласифікований

Основні клінічні симптоми в дітей: функціональні розлади дистальних відділів кишечнику тривалістю не менше 12 тижнів протягом останніх 12 місяців, що проявляються болем та/або дискомфортом у животі, минають після дефекації і супроводжуються змінами частоти і консистенції випорожнень, що поєднуються протягом 25% часу захворювання не менше ніж з двома симптомами порушення функції кишечнику:

• зміною частоти випорожнень;

• консистенції калу;

• акту дефекації (імперативні позиви, тенезми, потреба у додаткових зусиллях при дефекації, почуття неповного випорожнення кишечнику після неї);

 • виділенням слизу з калом;

• метеоризмом.

Початок захворювання поступовий, зазвичай після стресової ситуації; перебіг хронічний або рецидивуючий. Біль у черевній порожнині різний за локалізацією та інтенсивністю відмічають усі діти з СПК, проте в кожного пацієнта вона має звичний перебіг. За всіх форм захворювання з однаковою частотою зустрічається нападоподібний і ниючий біль, що найчастіше локалізується навколо пупка, а також у правій чи лівій здухвинній ділянці. Найбільш інтенсивний біль спостерігається за 1–1,5 години після прийому їжі. Практично всі діти відмічають зв’язок болю з актом дефекації. У дітей з переважанням закрепів випорожнення переважно тверді, «козячі», тричі та рідше на тиждень, потребують додаткових зусиль при дефекації. При переважанні діареї, як правило, — часті, тричі та частіше на день, погано сформовані, невеликими порціями, можливе виділення слизу у вигляді смужок, плівок тощо. У всіх хворих з переважанням діареї ранком, після прийому їжі чи за стресового стану зазвичай спостерігаються термінові позиви до дефекації, що супроводжуються відчуттям неповного випорожнення кишечнику і потребують подальших спроб до евакуації вмісту товстої кишки. Серед дітей з переважно больовим абдомінальним синдромом та метеоризмом можуть бути хворі як з нестійким характером випорожнень, так і з нормальним за консистенцією, з домішками слизу, практично у всіх дітей відмічається метеоризм. Зазвичай, відчуття здуття живота підсилюється до кінця дня і слабшає після сну. У всіх дітей з діарейною формою захворювання та у більшості з переважанням болю та метеоризмом спостерігається гастроколітичний синдром (імперативний позив до дефекації відразу ж після їжі). Можуть відмічатися депресивні, неврозоподібні стани, в зв’язку з чим доцільна консультація психіатра.

Об’єктивно:

• болючість по ходу товстої кишки або її ділянок;

• при пальцевому дослідженні прямої кишки хворобливість, особливо в ділянці морганієвих складок.

Лабораторно-інструментальна діагностика:

• загальний та біохімічний аналіз крові — відсутність змін, копрограма — кашкоподібні або рідкі випорожнення з першою щільною порцією, слиз +, ++, +++, кров — відсутня;

• ректороманоскопія (колоноскопія): болючість при інсуфляції повітрям, слизова оболонка звичайного вигляду, часто гіперемована з підсиленим судинним рисунком, накладення слизу, високі ригідні складки, фізіологічні сфінктери з підвищеним тонусом;

• іригографія: нерівномірність заповнення кишки, спастичні явища у низхідному та сигмоподібному відділах товстої кишки, ділянки сегментації, глибока, частіша гаустрація, швидкий викид контрасту та поява симптому «шнура».

Додатковий метод дослідження — манометрія: при балонному розтягуванні прямої кишки змінені показники тиску.

Диференційний діагноз: закрепи та енкопрези органічного генезу, коліти хронічні, алергічні, медикаментозні.

Симптоматичне лікування синдрому подразненого кишечнику у дітей спрямоване на ліквідацію переважаючих ознак захворювання, тому важливо визначити варіант перебігу хвороби.

Дієта: слід обмежити прийом жирної та газоутворюючої їжі, інколи — надлишкової кількості клітковини, при закрепах — навпаки, збільшити кількість баластних речовин (злаки, хліб, буряк, морква, гарбуз, фрукти, сухофрукти, чорнослив). При вираженому больовому синдромі та метеоризмі їжа повинна надходити тільки в вареному або тушкованому вигляді, в подальшому поєднання сирих та варених овочів і фруктів підбирається індивідуально. При проносах виключається молоко, сирі овочі та фрукти, при вираженій діареї їжу перетирають. Виключають продукти, що індивідуально погано переносяться дітьми.

Фармакотерапія.

СПК переважно з закрепом:

 • препарати, що збільшують об’єм калових мас і полегшують дефекацію (лак-тулоза, препарати з насіння подорожника) (А);

• прокінетики (А);

• ферментативні препарати, що містять жовч та геміцелюлозу (Д);

 • пре- та пробіотики (Д);

 • психотерапевтичні засоби (антидепресанти) після консультації психіатра (Д).

 СПК переважно з діареєю:

• засоби, що мають в’яжучі, обволікаючі та сорбентні властивості, а за їх неефективності — препарати, що знижують тонус і моторику кишечника (В);

• пре- та пробіотики (Д);

• ферментативні засоби (Д);

• психотерапевтичні засоби (антидепресанти) після консультації психіатра (Д).

СПК переважно з болем у животі та метеоризмом:

                     селективні спазмолітики (А);

засоби, що зменшують метеоризм (В);

                     пре- та пробіотики (Д);

                     психотропні засоби (антидепресанти) після консультації психіатра (Д).