Синдром Корнелії Де Ланге у дітей

СИНДРОМ КОРНЕЛІЇ ДЕ ЛАНГЕ У ДІТЕЙ:

МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

доц. Ластівка Ірина Володимирівна

 

Синдром Корнелії де Ланге (СКЛ) (син. значна низькорослість без остеохондродисплазії; амстердамська карликовість) характеризується мультисистемним враженням, в основі якого лежать лицеві дизморфії: низька лінія росту волосся, вигнуті брови, синофриз, відкриті ніздрі, прогнатизм, тонкі губи, рот «карпа» в поєднанні із затримкою росту та розумовою відсталістю.

Описаний у Голландії Корнелією де Ланге у 1933 р.; у 1985 р. Дж.Опітц описав випадки синдрому СКЛ у осіб з різними хромосомними порушеннями; про подібні зміни, виявлені при автопсії дитини, повідомляв Вінфрид Брахман у 1916 р. До теперішнього часу описано більше 400 хворих у різних країнах, в Україні – біля 20 дітей. За період з 1995 р. по 2014 р., за даними публікацій на сайті ОМІМ, описано 116 випадків СКЛ.

Етіологія. При СКЛ патогенні мутації виявлені в трьох генах: NIPBL (5p13.2) (у 80% випадків), SMC1A (Xр11.22) та SMC3 (10q25). Білки, які кодуються цими генами, залучені у функціонування когезинового комплекса, порушення якого є молекулярною основою СКЛ. Мутації в останніх двох генах корелюють з м’якою формою синдрому. Успадковується синдром за аутосомно-домінантним типом.  Емпіричний ризик повторного народження дитини із СКЛ становить 2%.  Більшість випадків є спорадичними. Низька частота сімейних випадків, очевидно, пояснюється стерильністю важкохворих та гіподіагностикою. Частота серед  новонароджених -  1:10000-30000.  Співвідношення статей - Ч1:Ж1.  

Припускають, що чинниками ризику є інфекційні захворювання вагітної в першому триместрі, деякі лікарські препарати, старший вік батьків, кровноспоріднений шлюб.

Виділяють два варіанта синдрому: 1) перший (класичний) характеризується вираженою пренатальною гіпоплазією, значною затримкою фізичного та розумового розвитку, грубими вадами розвитку. Другий (доброякісний) супроводжується аналогічними характерними змінами обличчя та малими скелетними аномаліями, граничною затримкою психомоторного  розвитку.

Критерії синдрому Корнелії де Ланге

Великі критерії:

1.     Брахімікроцефальна будова черепа.

2.     Лицеві дизморфії («чудернацьке обличчя»: синофриз, закручені вії, деформовані вуха, маленький ніс, відкриті ніздрі, тоненька верхня губа, мікрогенія, «анти монголоїдний» розріз очей.

3.     Нанізм.

4.     Недорозвиток кистей та стоп: акромікрія, фокомелія, змінена кількість пальців на руках та ногах, короткий другий палець та проксимально розташований І палець, клинодактилія мізинців; синдактилія стоп); згинальні контрактури.

5.     Spina bifida occulta. Fovea coccygea. Деформація хребців: люмбалізація, сакралізація.

6.     Розумова відсталість від ледь помітних ознак до олігофренії, у 80% - імбецильність/дебільність.

7.     Порушення поведінки (афективна збудливість, рухова розгальмованість, схильність до істероформних реакцій, аутоагресія та стереотипії).

Малі критерії:

1.Зміни в ротовій порожнині: високе піднебіння, щілина піднебіння, порушення прорізування зубів.

2. Порушення зору (міопія високого ступеня, косоокість, астигматизм, атрофія зорових нервів).

3. Різко виражений гіпертрихоз спини та попереку, мармуровість. Недорозвиток сосків.

5. Неврологічні порушення (м`язева гіпотонія, оживлення сухожилкових рефлексів, можливий гіпертонус мязів кінцівок).

6. Судомний синдром у 25% хворих.

7. Вроджені вади розвитку внутрішніх органів (крипторхізм, дворога матка, відкрита артеріальна протока, дефект міжпередсердної перетинки, неповний поворот кишківника, пілоростеноз, полікістоз нирок, гідронефроз).

Для постановки діагнозу достатньо наявності специфічних рис обличчя в сукупності з двома великими системними критеріями або одним великим та двома малими системними критеріями.

Молекулярне тестування використовується, як правило, у випадку пренатальної діагностики.

Затримка росту починається з народження; далі спостерігається повільна прибавка у вазі; відставання кісткового віку від паспортного. У таких новонароджених підвищений м’язевий тонус, гіпертрихоз, мармуровий малюнок шкіри та хибний ціаноз навколо рота, гіпоплазія сосків та пупка. Зуби прорізуються із запізненням. Труднощі вигодовування у вигляді зригування, блювоти, утруднення ковтання та жування. Діти страждають на часті вірусні інфекції. З  боку очей в більш старшому віці можуть виявлятися міопія, мікрокорнеа, астигматизм, косоокість. 

У дітей із синдромом СКЛ описані туговухість, затримка мовного розвитку, розумова відсталість та зниження фізичної активності. Незважаючи на розумову відсталість, діти здатні до навчання.

Рентгенограма виявляє брахімікроцефальну структуру, ознаки внутрішньочерепної гіпертензії.

На електроенцефалограмі м.б. уповільнення формування альфа-ритму, підвищення активності серединних структур у вигляді білатерально-синхронних пароксизмів.

Основні причини смерті включають аспірацію в грудному віці, апное, кишкову непрохідність та уроджені вади серця.

Діагностика під час вагітності. На сьогодні медицина з впевненістю на 100% не може виявити цей синдрому у плоду. Існують лише дані про те, що під час вагітності (з 11 по 14 тиж гестації) у жінки в крові не виявляється плацентарний білок РАРР-А.

Диференційна діагностика проводиться з синдромом S.Holt-Oram, S.Lejeuna, S.Rubinstein, S.Patau, S.Edwards, S.Francescetti, S.Bonnevie-Ullrich, S.Freeman-Sheldon, S.Ullrich-Feichtiger, S.Pfaundler-Hurler.

Лікарська тактика на етапі сьогодення є симптоматичною. Застосовують протисудомні, седативні, ноотропи, анаболічні гормони та вітаміни.  Показані лікувальна фізкультура, масаж, дихальна гімнастика.

Прогноз. Для пацієнтів з даною патологією прогноз завжди важкий. При класичному варіанті захворювання новонароджений помирає в перші місяці життя у зв’язку із грубими вадами  розвитку. Найбільш частою причиною смерті є хронічна ниркова недостатність та уроджені вади серця. У випадку мінімального ураження внутрішніх органів прогноз більш сприятливий щодо тривалості життя.