Себорея

СЕБОРЕЯ – ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ, ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

 

Матеріал підготувала: Денисенко Ольга – завідувач кафедри дерматовенерології  Вищого державного медичного закладу України «Буковинський державний медичний університет», професор

 Себорея – це патологічний стан шкіри, зумовлений порушеннями функції сальних залоз, що проявляється зміною кількісного та якісного складу секрету сальних залоз.

 Поширеність себореї

 За різними даними, себорею виявляють у 10% населення. Найчастіше  себорею діагностують у пацієнтів середнього та літнього віку, дещо частіше – у чоловіків. Захворювання здатне проявити себе в будь-якому віці, найчастіше виникає у пубертатному періоді, коли збільшується секреція сальних залоз через гормональні зміни організму. Помірні прояви себореї, що виникли в юнацькому періоді, вважають фізіологічними. По мірі дорослішання, пацієнт зазвичай позбавляється від ознак себореї. У частини пацієнтів прояви себореї зберігаються, що зумовлює необхідність комплексного обстеження та лікування таких осіб.

 Причини виникнення себореї

 Встановлено, що себорея – це поліфакторний патологічнй процес, який виникає внаслідок комплексного впливу екзо- та ендогенних чинників, до яких відносять:

  • спадкову схильність;
  • нераціональне застосування миючих засобів;
  • вплив професійних чинників (високих температур, хімічних подразників, надмірної інсоляції тощо);
  • нераціональне харчування, вживання гострих страв тощо;
  • порушення гормонального балансу (зміни рівня статевих гормонів, тиреопатії);
  • зміни вегетативної нервової регуляції;
  • захворювання органів системи травлення (гепатобіліарної системи, кишківника тощо);
  • обмінні порушення, гіповітаміноз;
  • наявність хронічних вогнищ інфекції;
  • зміни імунологічної реактивності організму;
  • тривалий прийом анаболіків, прогестерону, тестостерону, глюкокортикостероїдів тощо; 
  • надмірне розмноження на шкірі грибка пітіроспорум орбікулярe (Pityrosporum orbikulare) тощо. 

 Клінічні прояви себореї

 Себорея може виникнути на будь-якій ділянці шкірного покриву, де є сальні залози, проте її улюблені місця розташування, це, так звані «себорейні» ділянки шкіри, де в шкірі є найбільша кількість сальних залоз – волосяна ділянка голови, обличчя (носова частина, підборіддя, лоб), а також тулуб (ділянка декольте та  міжлопаткова ділянка спини). 

Класифікація. Розрізняють наступні клінічні форми себореї: жирна (рідка і густа), суха та змішана себорея.

Жирна рідка себорея найчастіше розвивається у дівчат у період стате­вого дозрівання, локалізується на шкірі волосистої частини голови, носогубного трикутника, лоба, ділянки груднини. При жирній рідкій себореї відзначається розширення протоків сальних залоз, які часто закупорені жирними пробочками. Шкіра і волосся волосистої частини голови жирні, блищать (через пе­реважання у шкірному салі олеїнової кислоти), волосся склеюється. Шкіра при цій формі себореї груба, з нерівним рельєфом, вкрита жировими кірочками й поверхневими лусочка­ми. Зрідка пацієнтів турбує свербіж, відчуття стягнутості шкіри. Можливі ускладнення – гнійничкові дерматози (піодермії), себорейне ви­падання волосся, яке може посилюватися у жінок під час вагітності та грудного вигодовування.

Жирна густа себорея зустрічається переважно у чоловіків в юнацькому та зрілому віці (від 16 до 20 років). Шкіра при жирній густій себореї зі зниженою еластичністю, ущільнена, на її поверхні - чисельні розширені пори сальних залоз у вигляді бурих цяток. Часто сально-волосяні фолікули закупорюються роговими масами, це провокує утворення комедонів та вугрової висипки. Колір шкіри сірий, тьмяний, з неприємним запахом шкірного сала. Волосся густе, грубе, жорстке, вкрите лусочками. Можливі ускладнення – атероми, вугрова висипка, піодермії.

Суха себорея виникає частіше в дітей до періоду статевого дозрівання, локалізується на шкірі волосистої частини голови, обличчя, спини, ділянки груднини. У шкірному салі переважає гус­тіша стеаринова кислота. Шкірне сало накопичується у вигляді пробки у вивідному каналі сальної залози, має тістоподібну консистенцію, при ви­давлюванні нагадує «черв’яка». На волосистій частині голови утворюються лусочки сірого чи брудно-сірого кольору на незміненій, а згодом – гіперемованій шкірі, во­лосся сухе. Процес може також локалізуватися на розгинальних поверхнях кінцівок, бічних поверхнях тулуба, де є дрібнопластинчасте лущення, фолікулярний кератоз. На обличчі з’являються рожеві плями, вкриті білими лусочками, при подразненні можливий розвиток гіперемії та ек­судації.

Змішана себорея трапляється найчастіше у чоловіків – жирна себорея на обличчі комбінується із сухою себореєю волосистої частини голови або на шкірі обличчя спостерігаються прояви рідкої жирної себореї, а на голові - густої жирної себореї.

 Діагностика та диференційна діагностика

 Діагностика себореї включає наступні діагностичні заходи:

  • збір скарг та. Анамнезу;
  • визначення можливих екзогенних факторів розвитку себореї;
  • бактеріологічне та мікологічне дослідження волосся і шкіри;
  • визначення ендогенних патогенетичних чинників себореї (аналіз крові на рівень гормонів, біохімічний аналіз крові, імунологічне дослідження крові, консультація ендокринолога, гастроентеролога та ін.). 

Диференційну діагностику зазвичай проводять із псоріазом, імпетиго, дерматофітіями, кандидозом.

 Лікування

 Лікування себореї повинно бути комплексним і тривалим з урахуванням етіопатогенетичних чинників дерматозу.

Пацієнтам рекомендують уникати можливих екзогенних факторів розвитку себореї (високих температур, хімічних подразників, надмірної інсоляції тощо), а також дотримуватися дієтичного харчування (виключити гострі, жирні страви, алкоголь тощо).

Важливим є лікування виявленої супутньої соматичної патології (ендокринної та нервової систем, органів травлення тощо), а також санація хронічних вогнищ інфекцій.

Із медикаментозних засобів хворим на себорею показано призначення біотину (вітамін Н), вітамінів групи В (В2, В6, В12), вітамінів А і Е (аевіт), препаратів цинку, біогенних стимуляторів, а при торпідному перебігу – синтетичних ретиноїдів.

Місцево на волосисту частину голови призначають шампуні із вмістом дьогтю, вітаміну А, фунгіцидних засобів. У разі жирної себореї шкіру протирають водно-спирто­вими розчинами саліцилової кислоти, резорцину, настоянкою календули тощо. У разі виникнення запальних процесів застосовують  короткими курсами кортикостероїдні мазі і креми, а також комбіновані засоби із вмістом кортикостероїдного та протигриб­кового компонентів.

 Профілактика

 Виявлення та уникнення контакту із екзогенними факторами розвитку себореї (високих температур, хімічних подразників, надмірної інсоляції, фізичного та емоційного напруження тощо), дотримання раціонального харчування (виключення гострих, жирних страви, алкоголю тощо), а також лікування супутніх соматичних захворювань шлунково-кишкового тракту, залоз внутрішньої секреції тощо.