Раціональне застосування місцевої антибіотикотерапії вугрової хвороби

РАЦІОНАЛЬНЕ ЗАСТОСУВАННЯ МІСЦЕВОЇ АНТИБІОТИКОТЕРАПІЇ ВУГРОВОЇ ХВОРОБИ

Підготувала асистент кафедри дерматовенерології, кандидат медичних наук Шуленіна Олександра Валеріївна.

Дія топічних антибіотиків, що застосовуються для лікування вугрової хвороби, спрямована безпосередньо проти Propionbacterim acne та ін.. патогенної флори (стрето-, стафілоко, кишкова паличка, псевдомонада та ін.). Останнім часом основною проблемою застосування топічних антибіотиків при лікуванні акне є розвиток стійкої мікробної резистентності. Щороку число повідомлень про резистентні штами P. acnes збільшується. Найбільша резистентність має місце до антибіотиків, що традиційно застосовуються в лікуванні акне – еритроміцину та кліндаміцину, менша – до тетрацикліну і доксицикліну, полірезистентність спостерігається у 18% випадків. Кореляція між резистентністю мікроорганізмів і результатами лікування у випадку вугрової хвороби є більш суттєвою та багатогранною, ніж це має місце при будь-якому іншому захворюванні, що вимагає призначень антибіотиків.

Основною проблемою застосування топічних антибіотиків в якості монотерапії при лікуванні акне є розвиток стійкої резистентності P. acnes та інших мікроорганізмів, яка є найвищою до еритроміцину та кліндаміцину. Тому наразі така терапія не рекомендується, а антибіотики застосовуються тільки у складі фіксованих комбінацій.

Для зниження резистентності Propionibacterium acnes та інших мікроорганізмів до антибіотиків, що застосовують в лікуванні вугрової хвороби, рекомендовано дотримуватись наступних правил:

1. Застосовувати фіксовані комбінації топічних антибіотиків з топічними ретиноїдами або з бензоїл-пероксидом.

2. Не використовувати антибіотики в якості монотерапії акне.

3. Уникати призначень антибіотикотерапії на короткий період (як для місцевої, так і для системної терапії).

4. Не переривати терапію до досягнення терапевтичного ефекту.

5. Намагатись уникати застосування різних антибіотиків місцево і системно.