Псоріаз

БДМУ інформує до Національних Днів Псоріазу.

 

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ЕТІОПАТОГЕНЕЗУ, КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ПСОРІАЗУ

  

Денисенко Ольга – професор, завідувач кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету

  Щорічно 29 жовтня людство відзначає Всесвітній День Псоріазу. За ініціативи МОЗ України у період з 10 по 30 жовтня 2013 р. в Україні заплановано проведення “Національних Днів Псоріазу”.

Псоріаз – одне з найбільш поширених хронічних захворювань шкіри. За даними Міжнародної Федерації асоціацій псоріазу (International Federation of Psoriasis Associations), поширеність псоріазу в світі коливається в межах 1,2-5% (у середньому – 3%). В Україні нині на псоріаз хворіє 1,5 млн. людей, у Чернівецькій області офіційно зареєстровано 2,4 тис. таких хворих.

Чоловіки й жінки хворіють на псоріаз одинаково часто. Зазвичай псоріаз виникає у віці 10-25 років, однак в останні роки все частіше реєструють випадки розвитку псоріазу у малюків (4-7 місяців).

На сучасному етапі псоріаз характеризується тривалим перебігом з частими загостреннями з втратою хворими працездатності та соціальної активності. У 12-23% хворих псоріаз стає причиною ураження суглобів, внутрішніх органів, нерідко є причиною інвалідизації пацієнтів, що в цілому визначає важливе медичне та соціальне значення даного дерматозу.

Встановлено, що псоріаз – це генетично обумовлене хронічне захворювання шкіри, яке виникає й загострюється під дією різноманітних пускових чинників (стреси, психоемоційне напруження, гострі інфекційні захворювання, погрішності в дієті, зловживання алкоголем, куріння тощо).

Згідно даних сучасних досліджень, визначене широке коло генетичних маркерів псоріазу та фактор родинної передачі захворювання, який у народжених близнюків складає 60%-70%. Також виявлено різні генетичні локуси сприйнятливості до псоріазу (PSORS), з яких PSORS1 розташований на хромосомі 6p21. В цьому локусі знаходиться алель HLACW0602, який має сильний зв᾿язок з псоріазом. Встановлено, що у гетерозиготних носіїв цього алеля ризик розвитку псоріазу збільшується в 9 разів, а у гомозиготних – майже в 23 рази. Інші дослідження виявили зв᾿язок генетичних чинників із порушеннями цитокінової регуляції імунної відповіді, які відіграють важливу роль у патогенезі псоріазу, в тому числі – ФНП та IL-23. Вважають, що взаємодія між різними генетичними факторами є складною, а їх вплив має кумулятивне значення.

Водночас доведено, що важливу роль в перебігу псоріазу відіграють хронічні соматичні захворювання – нейроендокринні розлади, дисфункція імунної системи, захворювання органів системи травлення, хронічні вогнища інфекції ЛОР-органів, сечостатевої сфери та інші. Через це всі хворі на псоріаз повинні бути ретельно обстеженими з метою виявлення ендогенних чинників, які можуть обтяжувати клінічний  перебіг псоріазу.

Хоча причини розвитку псоріазу і донині залишаються остаточно не з᾿ясованими, достеменно вивчено патогістологічні процеси, які відбуваються в шкірі пацієнта в ділянці висипки, а саме – прискорений (в 6-8 разів) поділ клітин епідермісу (паракератоз), який призводить до надмірного накопичення клітин й потовщення шкіри, утворення припіднятих над поверхнею шкіри бляшок з багатошаровими лусочками на їх поверхні.

Отже, псоріаз характеризується появою на шкірі характерного висипу у вигляді ділянок потовщення шкіри (інфільтрації) з почервонінням (еритемою) та лущенням на їх поверхні. Висипка виникає на тулубі й кінцівках (переважно на їх розгинальних поверхнях), а також на волосяній ділянці голови, статевих органах, проте її локалізація, розміри та інші ознаки можуть змінюватися залежно від клінічної форми та стадії захворювання.

У перебігу псоріазу розрізняють три періоди – прогресуючу стадію (поява свіжої висипки), стаціонарну (припинення появи свіжої висипки) та регресуючу (зникнення висипки на шкірі). Зазвичай, висипка не супроводжується суб᾿єктивними відчуттями, лише у період загострення псоріазу й появи свіжої висипки хворих може турбувати свербіж.

Особливостями сучасного перебігу псоріазу є тенденція до поширеного ураження шкіри з частими загостреннями, а також розвиток ускладнених форм – пустульозного псоріазу (з появаю гноячків), інверсного псоріазу (з розташуванням висипки у складках шкіри з наявністю мокріння й печіння шкіри), атропатичного псоріазу (з ураженням переважно дрібних суглобів кистів і ступнів, їх припухлістю, болючістю) та ін., що є причиною втрати хворими дієздатності на тривалий час. 

Лікування псоріазу на сучасному етапі базується на засадах доказової медицини й включає застосування протизапальних препаратів місцевої й загальної дії, методи фототерапії та засоби догляду за шкірою, спрямовані на швидке усунення запальних проявів в осередку висипки, її повне розсмоктування та попередження загострень дерматозу.

Нині для лікування псоріазу з успіхом застосовують: засоби зовнішньої терапії (топічні глюкокортикостероїди, синтетичні аналоги вітаміну D3, інгібітори кальциневрину, відлущуючі й розсмоктуючі мазі, креми, лосьони);  препарати системної терапії з протизапальною дією (спрямовані на пригнічення надмірного поділу клітин), нормалізуючі обмінні розлади, імунокорегувальні, у т.ч. імунобіологічні засоби тощо, а також фототерапію з використанням різної довжини хвиль – УФБ (середньохвильова фототерапія), PUVA-терапія – фотохіміотерапія (поєднання УФА з лікарськими фотосенсибілізуючими засобами), вузькоспектрова УФБ-терапія (довжина хвиль – 311 нм). Протизапальна дія фототерапії пов’язана зі зниженням рухливості антиген-презентуючих клітин Лангерганса, пригніченням активації Т-лімфоцитів, а також пригніченням індукції апоптозу активованих Т-лімфоцитів. Крім того, фототерапія знижує епідермальну гіперпроліферацію і пригнічує взаємодію ДНК кератиноцитів.

Лікування псоріазу призначають з урахуванням особливостей клінічних проявів і стадії дерматозу, наявності ускладнень, а також індивідуальних особливостей організму хворих (виявлених захворювань внутрішніх органів і систем тощо). Важливо знати, що лікування (самолікування) без урахування стадії псоріазу може призвести до загострення дерматозу. Наприклад, застосування у прогресуючій стадії псоріазу фототерапії, висококонцентрованих зовнішніх засобів чи неадекватний догляд за шкірою (тертя шкіри мочалкою), а також заняття спортом, фізичне навантаження – можуть призвести до ускладненого перебігу псоріазу з поширенням висипки на шкірі, розвитком еритродермії (ураження всього шкірного покриву).

Зважаючи на відомі етіопатогенетичні чинники псоріазу для попередження розвитку його загострень рекомендовано: уникати стресів і нервово-психічного перенапруження; не переохолоджуватися і не застуджуватися; обережено поводитися з ліками, не займайтися самолікування, оскільки певні медикаменти (антибіотики та ін.) можуть провокувати загострення псоріазу; вести здоровий спосіб життя, загартовуватися, не курити; дотримуватися діти, не вживати гострі страви й алкоголь; берегти шкіру від травм і ушкоджень; не зловживати сонцем; застосовувати засоби догляду за шкірою згідно рекомендацій лікаря-дерматолога.

І найважливіше – не займайтися самолікуванням! На сьогодні є багато захворювань шкіри з подібною до псоріазу висипкою, тому лише лікар-дерматовенеролог зможе правильно поставити діагноз псоріазу та призначити адекватне лікування відповідно стадії та клінічних особливостей псоріазу у кожного конкретного хворого. 


ЗАСТОСУВАННЯ ІМУНОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ПСОРІАЗУ

Крайс О.В. – клінічний ординатор кафедри дерматовенерології  Буковинського державного медичного університету

 Псоріаз – хронічний запальний імунозалежний генодерматоз мультифакторного ґенезу, що передається за домінантним типом із неповною пенетрантністю і характеризується підвищеною проліферативною активністю кератиноцитів із порушенням процесів кератинізації та розвитком патологічних процесів у шкірі, нігтях і суглобах.

За даними різних авторів, поширеність псоріазу становить 12-15% від загальної кількості захворювань шкіри. В Україні нараховують близько 1,5 млн. хворих на псоріаз. Тому особливо актуальним є вибір ефективних методів лікування псоріазу залежно від стадії процесу, поширеності та інших особливостей перебігу даного захворювання.

На сьогодні виділяють декілька теорій виникнення псоріазу. Однією із загальновизнаних теорій є імунна, згідно з якою процес розвитку запалення при псоріазі – це складний комплекс імунологічних реакцій. Основну роль при цьому відіграє фактор некрозу пухлин альфа (ФНП-альфа), який синтезують клітини імунної системи. При псоріазі рівень цього фактору різко зростає.

Лікування псоріазу на сучасному етапі базується на засадах доказової медицини й включає застосування протизапальних препаратів місцевої й загальної дії, методи фототерапії та засоби догляду за шкірою.

Одним із найсучасніших методів лікування псоріазу на сьогодні є імунобіологічна терапія, що широко зарекомендувала себе в зарубіжних клініках.  Імуномодулятори (імунобіологічні препарати) представляють собою білки, які змінюють імунну відповідь. Ці препарати ефективно використовують у хворих із середньотяжкими та тяжкими формами псоріазу, а також при псоріатичному артриті. На відміну від більшості медикаментів, які створені на основі хімічних продуктів, біологічні препарати зроблені із людських або тваринних білків. Встановлено, що майже усі препарати для системної терапії псоріазу та псоріатичного артриту впливають на імунну систему. Та, на відміну, від метотрексату чи циклоспорину, які мають широкий спектр дії на імунну систему, імунобіологічні препарати впливають виключно на ті ланки імунної системи, внаслідок яких розвивається псоріаз, а саме на зниження підвищеного рівня ФНО-альфа шляхом зв’язування його зі специфічним штучно створеним антитілом.  Сучасні препарати – інгібітори ФНО-альфа добре переносяться пацієнтами та зручні у застосуванні.

В Україні зареєстровано три препарати для імунобіологічної терапії: адалімумаб, інфліксімаб, устекінумаб. Усі препарати даної групи з’явилися в останнє десятиріччя, тому їх клінічні можливості та побічні ефекти у повній мірі ще не вивчені. Однак, за уже відомими даними клінічних спостережень, ефективність імунобіологічних препаратів не нижча, а інколи й вища, ніж традиційних препаратів системної дії, а ризик побічних ефектів, у тому числі незворотного ушкодження печінки та нирок, значно нижчий.

На сьогоднішній день усі імунобіологічні препарати вводять підшкірно або внутрішньовенно. Подібно всім речовинам, які в тій чи іншій мірі пригнічують імунітет, вони підвищують ризик розвитку інфекцій. До їх недоліків слід також віднести й високу ціну порівняно з іншими препаратами для системної терапії псоріазу, що обмежує їх широке застосування.

Отже, імунобіологічні препарати – це перспективний напрямок щодо оптимізації лікування хворих на середньотяжкі та тяжкі форми псоріазу завдяки їхньому вибірковому впливу саме на ті ланки імунної системи, внаслідок яких розвиваються запальні процеси у шкірі хворих на псоріаз, що дозволяє значно зменшити кількість побічних ефектів, зокрема виразного імунодефіциту від застосування системних засобів цитостатичної терапії даного дерматозу.

 


РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ДІЄТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ            ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ

Степан Наталія – аспірант кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету

       Щорічно 29 жовтня людство відзначає Всесвітній День Псоріазу. Псоріаз – одне з найбільш поширених хронічних захворювань шкіри, на яке страждає 1,2 - 5% (у середньому – 3%) населення світу. В Україні нині на псоріаз хворіє 1,5 млн. людей. Лікування псоріазу на сучасному етапі базується на засадах доказової медицини й включає застосування протизапальних препаратів місцевої й загальної дії, методи фототерапії,  засоби догляду за шкірою, а також дотримання дієтичного харчування.

        У першу чергу, хворим на псоріаз рекомендовано не вживати гострі, жирні та солені страви. Продукти, що не рекомендуються хворим на псоріаз:

-       м'ясо: яловичина, свинина, телятина і все, приготоване з них: гамбургери, сосиски, сардельки, шинка, ковбаси, нутрощі (серце, нирки, мозок, печінка тощо);

-       птиця: жирна птиця (качка, гуска), шкіра птиці, смажена, копчена, запечена з великою кількістю спецій, у клярі або сухарях, не проварена;

-       риба: анчоуси, оселедець, сьомга, ікра, ракоподібні (краби, омари, креветки), молюски (мідії, устриці, гребінці, кальмари), соуси з ракоподібних, риба, запечена в клярі або сухарях, смажена, маринована або копчена;

-       молочні продукти: всі молочні продукти з високим вмістом жиру;

-       кава: не більше 3-х чашок на день (у разі сильної залежності), тільки чорна і без кофеїну.

-       ягоди та фрукти: суниця, полуниця (цитрусові – при псоріатичному артриті);

-       овочі: всі пасльонові - томати, тютюн, баклажани, перець, картопля, паприка;

-       зернові: білий хліб і всі продукти, виготовлені з використанням білого борошна;

-       дріжджі або продукти на дріжджах;

-       інше: всі смажені продукти, піцца, алкоголь, солодкі каші, оцет, маринади, копченості, гострі спеції.

       Треба пам'ятати, що деякі харчові продукти не повинні бути об'єднані в одну страву, бажано з'їдати їх окремо. Слід пам'ятати:

-       не поєднуйте цільнозернові, тобто каші, хліб тощо. з соками цитрусових або тушкованими і сушеними фруктами;

-       не поєднуйте плоди цитрусових і їх соки з молочними продуктами, типу сиру, молока і йогурту;

-       не поєднуйте будь-які фрукти з виробами з білої муки: хлібом, кашами, макаронами тощо;

-       не поєднуйте баштанні, сирі яблука, банани з іншими харчовими продуктами;

-       не додавайте молоко, вершки або цукор у каву або чай;

-       не поєднуйте занадто багато кислототвірних продуктів (білки, деякі крохмалі, цукор, жири та олії) в одній страві;

-       намагайтеся не переїдати.

Дієта для хворих на псоріаз повинна забезпечувати підтримку правильного кислотно-лужного балансу в організмі. В організмі має бути лужна реакція більшою мірою, ніж кислотна. Це залежить від споживаної їжі та емоційного стану. Хворі на псоріаз мають пам'ятати, що щоденна дієта повинна складатись на 70-80% з лужнотворних продуктів і на 20-30% - з кислототворних, тобто з'їдати їх в 2-4 рази більше.

     Так які ж продукти є лужними, а які кислотними?

      Лужнотворні продукти:

1.Фрукти (виняток: журавлина, смородина, чорнослив, сливи, чорниці):

-       яблука, дині та банани не можна їсти з іншими продуктами, тільки як окрему їжу;

-       цитрусові та їх соки не вживати разом з цільнозерновими і молочними продуктами.

2.Овочі (виняток: бобові, ревінь, гарбуз великоплідний, брюссельська капуста - їсти їх можна в малій кількості). Цілком виключити з раціону всі овочі родини пасльонових: помідори, картоплю, перець, баклажани!

Також збільшують лужність:

-        додавання лецитину в їжу і напої; 

-        свіжовичавлений лимонний сік у склянці гарячої або холодної води;

-        соки винограду, груші, абрикоса, папайї, манго, ананаса, грейпфруту і       апельсину;

-        свіжі та тушковані фрукти;

-        овочеві соки (морква, селера, буряк, петрушка, шпинат, цибуля);

-        3-5 крапель глікотимоліну в склянці чистої води перед сном 5 днів на тиждень (як альтернатива рекомендуються лужні мінеральні води: «Боржомі», «Єсентуки-4», «Смирновская» тощо).

       Кислототвірні продукти - це продукти, що містять білки, крохмаль, цукор, жири та олії, тобто:

-       м'ясо, зернові, сир, цукор, картопля, сушені горох, боби, масло, вершки, м'ясопродукти. Їх комбінації в великих кількостях створюють кислотну реакцію в крові, тим самим, погіршуючи стан хворих на псоріаз.

         Також хворим на псоріаз рекомендовано, по можливості, виключити:

-        об'єднання декількох кислототвірних продуктів під час одного   прийому їжі: крохмаль, солодощі, білкові та м'ясні продукти, м'ясні  або жирні продукти з цукром;

-        цукор і продукти, що включають його;

-        більшість типів оцту;

-        продукти з консервантами, штучними добавками, барвниками тощо;

-        алкоголь;

-        передозування ліків.

    Отже, розглянемо більш докладно продукти й напої, які рекомендовано вживати людям, що страждають на псоріаз та псоріатичний артрит: 70-80% щоденного раціону має складатися з таких інгредієнтів, як:

-       вода: 6-8 склянок чистої води щоденно на додаток до іншої рідини;

-       лецитин (гранульований): 1 стол. ложка 3р. на день, 5 днів на тиждень;

-       фрукти, краще свіжі, свіжозаморожені, приготовані на пару, рідко консервовані.

      З фруктів хворим на псоріаз рекомендують: яблука (печені), абрикоси, більшість ягід, вишня, фініки, інжир, виноград, грейпфрут, лимон, лайм, манго, нектарин, апельсин, папайя, персики, ананаси, чорнослив (дрібний), родзинки, ківі. Авокадо, журавлина, смородина, сливи та чорнослив (великий) можна в невеликих кількостях. Сирі яблука, банани та дині дозволені, якщо їх їсти окремо від іншої їжі і потроху. Овочі краще свіжі, свіжозаморожені, приготовані на пару, рідко консервовані. З овочів рекомендуються: спаржа, буряк, брокколі, брюссельська капуста, кочанна капуста, морква, селера (стебло), огірок, часник, салат-латук, цибуля, оливки, пастернак, гарбуз, цибуля-шалот, шпинат, паростки, стручкова квасоля, кабачки, крес-салат. Можна в невеликих кількостях: кукурудза, сушені боби, горох, сочевиця, ревінь, гриби. З горіхів - мигдаль, рідко - фундук.

      Водночас 20-30% щоденного раціону хворих на псоріаз має складатися з таких продуктів, як: злаки – овес, ячмінь, пшоно, гречка, жито (каші з них), висівки, пшениця – цільна, дроблення, пластівці, хлібці, паростки, кукурудза і кукурудзяна мука, рис (коричневий і дикий), цільні насіння - гарбуз, кунжут, соняшник, льон, макаронні вироби (без використання білого борошна). Риба не менше 4-х разів на тиждень, не смажена! Тунець, блакитна риба, тріска, камбала, палтус, окунь, лосось, сардини, морський язик, осетер, меч-риба, форель. Птах - курча, індичка, куріпка, нежирна дичина (все без шкіри, перевагу віддавати білому м'ясу), 2-3 рази на тиждень. М'ясо – тільки баранина, відділена від жиру, добре приготована (1-2раза на тиждень), не смажена, 110-170 г. за один прийом їжі.

       Молочні продукти: молоко (з пониженим вмістом жиру, знежирене), сухе порошкове молоко, козяче, соєве, мигдальне молоко, вершкове масло, маргарин зі зниженим вмістом жиру, сир (зі зниженим вмістом жиру і солі),  плавлений сир (з пониженим вмістом жиру і солі), кефір, йогурти прості (з пониженим вмістом жиру, знежирені).


КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПСОРІАЗУ У МЕШКАНЦІВ РІЗНИХ ЛАНДШАФТНИХ РЕГІОНІВ

Т.П. Височанська  - асистент кафедри дерматовенерології, к.мед.н  

 

     Псоріаз – хронічно-рецидивуюче захворювання шкіри, на яке страждає від 2 до 4% населення світу за тенденціїї до зростання кількості таких хворих у тому числі й в Україні. На сьогодні реєструють понад 1 млн. осіб, хворих на псоріаз в Україні. Актуальність вивчення псоріазу визначається характером його клінічного перебігу з поширеним ураженням шкіряного покриву, розвитком ускладнень, формуванням резистентності до засобів базової терапії, що призводить до тривалої непрацездатності хворих, знижуючи їх професійну та соціальну активність. Все це обгрунтовує актуальність наукових досліджень щодо покращення лікування та профілактики загострень даного дерматозу.

Згідно сучасних досліджень відомо, що етіопатогенез псоріазу є мультифакторним, де істотну роль мають генетична детермінованість, імунні й нейроендокринні порушення, обмінні й мікроциркуляторні зміни тощо. Також є повідомлення про значення в патогенезі псоріазу дисбалансу макро- та мікроелементного гомеостазу пацієнтів.

У результаті аналізу статистичних звітів щодо захворюваності та поширеності псоріазу в Чернівецькій області за останні три роки встановлено тенденцію до зростання у 2011 р. порівняно з 2010 р. та у 2012 р. – порівняно з 2010 р. Найвищі показники виявлено серед жителів м. Новодністровська, що на території рівнинного регіону області. Серед рівнинних районів високі показники поширеності псоріазу відзначено у Хотинському та Кіцманському районах; серед передгірних у Герцаївському, Глибоцькому та Сторожинецькому  районах. Найнижчі показники поширеності псоріазу відзначено серед мешканців гірських районів області – Вижницького і Путильського, однак за тенденції до зростання абсолютної кількості хворих у цих районах за останні 3 роки.

У результаті  визначення вмісту окремих есенційних макро- й мікроелементів (заліза, цинку, кальцію, марганцю) у біологічних субстратах (крові, волоссі, нігтях) до лікування, наприкінці лікування та через 6-8 місяців після лікування методом спектрофотометричного аналізу встановлено, що у хворих на псоріаз із рівнинних регіонів знижений у крові вміст заліза, у волоссі – цинку, у нігтях – заліза, цинку й марганцю; із передгірних регіонів – знижений вміст у крові кальцію, у нігтях – заліза та марганцю; із гірських регіонів – знижений вміст у крові кальцію,  у нігтя – цинку та заліза.  Оцінюючи клінічні прояви псоріазу та ефективності різних методів його терапії у взятих на облік пацієнтів вираховували індекс ураження шкіри і тяжкості псоріатичного процесу – PASI.

Диференційований підхід до лікування хворих на псоріаз із різних ландшафтних (рівнинних, передгірних, гірських) регіонів із диференційованим призначенням на тлі базової терапії елементовмісних лікарських засобів «Феррум лек», «Цинктерал», «Тотема» та «Кальцій-Д3 нікомед форте» відповідно до встановлених у хворих порушень сприяє нормалізації чи тенденції до нормалізації досліджуваних макро- й мікроелементів елементів у біологічних субстратах пацієнтів,  покращує клінічні результати їх лікування та віддалені наслідки: сприяє зменшенню індексу PASI у пацієнтів із різних регіонів, збільшенню тривалості стану клінічної ремісії дерматозу та зменшує кількість рецидивів упродовж року.