Профілактика сезонних захворювань

ГРИП

Рандюк Юрій Олександрович   доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології БДМУ  

Грип – гостре респіраторне вірусне захворювання з крапельним механізмом передачі, яке перебігає з вираженою інтоксикацією та запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, переважно трахеї.

Грип найбільш розповсюджене захворювання Земної кулі із здатністю стрімко поширюватися. Ця недуга охоплює велике місто за 1,5-2, країну – за 3-4 тижні. Під час епідемічних спалахів від грипу страждає від 30 до 50 % населення ураженого регіону. І навіть у “найспокійніші” роки у світі на грип хворіє більше 30 млн. людей. Така висока захворюваність на грип зумовлена здатністю вірусу швидко змінюватися. У зв’язку з цим імунітет після раніше перенесеного грипу не вберігає людину від захворювання при заражені зміненим штамом. Одна і та ж людина впродовж життя може багато разів хворіти на грип.

Не зважаючи на значні досягнення сучасної медицини до сьогодні грип залишається малокерованою інфекцією із щорічним сезонним підвищенням захворюваності, епідемічними спалахами кожні 2-3 роки та розвитком пандемій кожні 10-30 років. Не є виключенням і нинішній епідемічний сезон.  Згідно даних санітарно-епідеміологічної служби у нинішньому епідемічному сезоні на території України буде циркулювати три віруси грипу. Це вірус грипу А (Н1N1) „Каліфорнія”, який з 2009 року більш відомий під назвою „свинячий грип”, новий для України вірус грипу А (Н3N2) „Вікторія” та вірус грипу В „Вісконсін”.

Зазвичай грип перебігає в легких та середньотяжких формах і не становить загрози для здоров’я хворого. Однак це не така вже й безпечна хвороба. У частини хворих ця недуга має тяжкий перебіг або ж виникають ускладнення, які спричиняються супутньою бактерійною флорою (гайморит, фронтит, отит, пневмонія) чи безпосередньою дією вірусу (геморагічний набряк легень – атипова пневмонія, гострий менінгоенцефаліт, арахноїдіт, набряк мозку, гостра серцева слабкість, глумерулонефрит). Останні, якраз і призводять до смерті хворих на грип чи стають причиною інвалідизації. Частіше тяжкі ускладнення грипу виникають в осіб із зниженим імунітетом, хронічними захворюваннями серця, легень, нирок, вагітних та тих, що переносять недугу „на ногах”.

Враховуючи можливі тяжкі наслідки грипу для здоров’я та життя, лікування цієї хвороби не повинне обмежуватися лише симптоматичними засобами (жарознижуючі, протизапальні, протикашлеві та інші подібної дії препарати). При появі перших клінічних ознак хвороби (підвищенні температури тіла, болю голови, болю в очах, ломоти в попереку, крижах, суглобах) необхідно зразу ж звернутися до лікаря. Оскільки лише лікар спроможний об’єктивно оцінити тяжкість перебігу хвороби та призначити оптимальне лікування, яке поряд із симптоматичними засобами буде включати в себе ліки, які прямо чи опосередковано знищують вірус. Наразі арсенал противірусних засобів, які застосовуються для лікування грипу нараховує багато найменувань і щорічно продовжує поповнюватися. До лікарських засобів, які володіють прямою противірусною дією і знайшли широке застосування у медичній практиці відносяться амантадин, ремантадин, амбен, амінокапронова кислота, віразол, осельтамівір, рибавірин в аерозолі та багато інших препаратів. Противірусна дія вказаних препаратів базується на пригнічені розмноження вірусу грипу в організмі людини. Приймати ці препарати слід ретельно дотримуючись рекомендацій лікаря чи інструкції оскільки їх ефективність залежить від періоду хвороби на якому розпочинається лікування, серотипу вірусу, який викликав хворобу та деяких інших факторів. Досить ефективними у лікуванні грипу є лікарські засоби з поєднаною противірусною, імуномодулювальною та інтерфероногенною дією. Вони не лише пригнічують розмноження вірусу, але й активують імунну систему, що суттєво пришвидшує видалення збудників з організму. Найбільш відомими препаратами з цієї групи є амізон, аміксин, арбідол, афлубін, гропринозин, протефлазид. Препарати цієї групи також застосовуються для профілактики грипу, хоча їх ефективність у цьому напрямку є недостатньо високою.

Не зважаючи на величезну кількість протигрипозних лікарських препаратів та засобів народної медицини найбільш ефективним методом боротьби з цією недугою все таки залишається вакцинація. Поствакцинальний імунітет у повній мірі вберігає щепленого від захворювання. Наразі в Україні пройшли клінічні випробування і зареєстровані 6 протигрипозних вакцин. Це вакцини «Флюарикс», «Інфлувак», «Ваксігрип»  та «Інтанза»  виробництва Німеччини, Нідерландів, Франції та Україна. На введення цих вакцин виробляється імунітет до всіх трьох вірусів грипу, які будуть циркулювати в Україні в епідемічному сезоні 2012/13 років. Мінімальний термін часу для вироблення імунітету після щеплення – 3 тижні, оптимально – 4-6 тижнів. Враховуючи прогнози ВООЗ щодо початку сезонного підвищення захворюваності на грип в України, вакцинуватися проти цієї недуги варто уже зараз. Проте і під час поширення грипу вакцинація не протипоказана (крім живих вакцин). У цьому випадку протигрипозна вакцина виконує, як профілактичну, так і лікувальну функцію. Люди, які щепилися проти грипу і через кілька днів захворіли переносять грип, як правило, у легкій формі і без ускладнень. Слід зазначити, що сучасні протигрипозні вакцини є достатньо безпечними, поствакцинальні реакції виникають рідко, а ускладнення практично не реєструються. Тому майже всі сучасні вакцини можна використовувати для щеплення дітей та вагітних жінок. Протипоказом до проведення щеплень проти грипу є гострі запальні захворювання, хронічні хвороби у стадії декомпенсації, тяжкі захворювання центральної нервової системи та тяжкі алергічні реакції. Не варто також вакцинуватися особам, які мають алергію на жовток курячого яйця.

Загалом вакцинація є не тільки єдино надійним, але й найдешевшим  методом боротьби з грипом. Економічні затрати на медикаментозну профілактику чи лікування навіть неускладненого грипу значно перевищують вартість вакцини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підсторінки (1): Грип
ĉ
Гомон Ольга (навчальний відділ) (БДМУ, Чернівці),
23 лист. 2012 р., 02:12