Пігментна ксеродерма

ПІГМЕНТНА КСЕРОДЕРМА: МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

доц. Ластівка І.В.

Пігментна ксеродерма (ПК) – генетично різнорідне панетнічне, захворювання репарації ДНК, яке викликає виражену гіперчутливість до ультрафіолетових променів (УП). В США та Європі поширеність становить 1 на млн. Захворювання описане Кaposi у 1870 р.

Розрізняють 2 генотипу пігментної ксеродерми: передається аутосомно-домінантним шляхом і аутосомно-рецесивним. В основі захворювання лежить генетично обумовлена недостатність ферментів УФ-ендонуклеази і полімерази-1, які відповідають за відновлення ДНК після пошкодження УФ-променями. У зв’язку з цим у хворих після перебування в умовах підвищеної сонячної радіації розвиваються ураження шкіри та очей. У деяких гетерозиготних носіїв гена спостерігаються стерті форми пігментної ксеродерми у вигляді різних вікових порушень.

Репарація ДНК, яка пошкоджується УП, стається завдяки трьом механізмам: ексцизійної репарації, постреплікаційної репарації та фотореактивації. ПК викликана мутаціями, які впливають на геномну нуклеотидну ексцизійну репарацію або постреплікаційну репарацію. ПК поділяють на 10 біохімічних груп комплементації, кожна з яких відображає мутації різних компонентів нуклеотидної ексцизійної або постреплікаційної репарації. З усіх груп комплементації, на долю ПК-А, ПК-С и ПК-V приходиться біля 75%. Зниження або повна відсутність можливості глобальної геномної репарації або постреплікаційної репарації призводить до втрати функцій, необхідних для підтримки цілісності геному, та викликає накопичення онкогенних мутацій. Новоутворення у пацієнтів з ПК мають більш високий рівень мутацій генів-онкогенів та супресорів пухлинного росту, ніж в нормальній популяції, специфічно викликаних УП. Захворювання зустрічається однаково часто, як в чоловіків, так і в жінок. Тип успадкування – аутосомно-рецесивний та аутосомно-домінантний.

Симптоматика у пацієнтів з ПК розвивається в середньому у віці 1-2 роки. Перші ознаки включають легкі опіки, фотодерматит відкритих ділянок шкіри, лентигінозний висип, фотофобію та кон'юнктивити. Ці зміни відповідають І клінічній стадії ПК і виникають в період новонародженості або раннього дитинства (до 2-3 років), в подальшому (на ІІ стадії) прогресують з розвитком сухості шкіри, утворенням лусочок, гіпо- та гіперпігментації, рубців, телеангіектазій та ділянок атрофії, що створює картину пойкілодермії. Атрофія шкіри обличчя супроводжується витонченням шкіри носа, вушних раковин, деформацією природніх отворів, ектропіонами, випаданням вій, виразками слизової носа. Шкірний рак виникає на ІІІ стадії ПК. Частота його розвитку в 5000 разів вища, ніж в загальній популяції. Перші пухлини діагностують в дитячому віці. При ПК розвиваються усі типи шкірних раків; їх локалізація подібна такій в загальній популяції, перебіг несприятливий; характеризується високою смертністю від метастазів. У пацієнтів з ПК в 10-20 разів підвищена частота пухлин внутрішніх органів. Вони мають вкорочений термін життя, а найбільш частою причиною смерті є меланоми та карциноми шкіри.

Окрім шкірних симптомів, 60-90% пацієнтів відмічають порушення з боку очей. Приблизно у 18% пацієнтів розвивається прогресуюча дегенерація нейронів, що проявляється глухотою, затримкою розумового розвитку, спастичністю, гіпорефлексією, де мієлінізацією та може бути обумовлена неспроможністю виправляти ДНК, яка пошкоджується ендогенними вільними радикалами. При ПК є частими неврологічні розлади – від помірних до важких порушень рухових функцій та затримки розумового розвитку. Ксеродермічна ідіотія (синдром Де Са́нктиса—Каккьо́не) — найбільш важка форма ПК.

Синдром Коккейна та трихотіодистрофією також викликані дефектами в різних компонентах клітинного механізму репарації  порушень ДНК, спричинених УП. Для обох захворювань характерні поганий постнатальний ріст, стоншення підшкірно-жирового шару, контрактури суглобів, тонка шкіра з фоточутливістю, розумова відсталість та неврологічна симптоматика. У дітей із синдромом Коккейна також розвивається дегенерація сітківки та глухота; діти із трихотіодистрофєю мають іхтіоз, ламке волосся та нігті. Тривалість життя при обох синдромах до 20 років. Дефекти в деяких генах репарації призводять до фенотипів, які мають спільні симптоми між пігментною ксеродермою, синдромом Коккейна та трихотіодистрофією.

До лабораторних методів діагностики відносять порушення ексцизійної репарації ДНК після УФО, до спеціальних – дослідження  шкірної чутливості до УФО із застосуванням монохроматора. Такі тести зазвичай проводять на зрілих фібробластах шкіри. Гістологічні зміни при ПК неспецифічні і залежать від стадії процесу. Пренатальна діагностика проводиться в гомозиготних плодів шляхом виявлення в клітинах амніотичної рідини або ворсин хоріону порушення репарації ДНК після УФО.

Надання допомоги пацієнтам з ПК складається з виключення впливу УП, носіння захисного одягу, використання фізичних та хімічних сонцезахисних кремів та ретельного спостереження для своєчасного виявлення та видалення злоякісних новоутворень.