Нарко- та алкозалежність

НАРКОМАНІЇ І ТОКСИКОМАНІЇ.

Деркач В.Г.   доцент кафедри нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М.Савенка

Здавна наркотики називають Білою смертю. Чому білої? Тому що один з найпоширеніших наркотичних препаратів – героїн являє собою порошок білого кольору. А чому смертю? Тому що з того моменту, коли людина починає вживати його з метою викликати у себе ейфорію, вона починає повільно і болісно вмирати. Відбувається поступова, але досить швидка деградація особистості, повна втрата вольових якостей, фізичні страждання. Наркоман убиває себе і стає небезпечним для навколишніх.

Ці ж слова можна сказати і з приводу токсикоманії. Незважаючи на те, що ступінь вияву хворобливих змін у токсикоманів менший, порушення психіки і фізичного здоровя небезпечні для життя токсикомана.

Англійський письменник і публіцист Томас де Квінсей у книзі Сповіді англійського опіомана дав яскравий опис опійного спяніння: “…Світ примар населяє сни опіоманів… Тривога і сумовитий смуток чергуються зі станом ейфоричної екзальтації і падіннями на невидимі коліна. Надприродні картини, міфологічні світи і сцени жахів у Всесвіті, у яких зникають простір і час...Тисячі років я жив похований у камяній гробниці разом з муміями і сфінксами, у вузьких проходах усередині вічних пірамід. Крокодили покривали мене канцерогенними поцілунками, і я валявся в компанії огидних істот серед очеретів і бруду Нілу... Один крокодил вселяв у мене більше страху, чим всі інші. Я був змушений жити разом з ним (як це завжди відбувалося в моїх видіннях).

Суб’єктивна картина гашишного сп’яніння найбільш повно і яскраво описана в художній літературі на підставі власного досвіду французьким поетом Шарлем Бодлером у його книзі “Пошук раю”: “…Насамперед вами починає оволодівати якась веселість – безглузда і нестримана. У вашому мозку безперервно створюються самі непередбачені, самі несуразні асоціації та співставлення, безкінечна гра слів, повні комізму сцени..., неможливо боротися з цією веселістю.

Після першого періоду наступає короткочасне заспокоєння. Але через деякий час з’являються відчуття холоду в кінцівках і страшна слабкість в усіх членах: руки ваші зовсім розслаблені, а в голові і в усій вашій істоті ви відчуваєте якесь оніміння і неприємне задубіння. Очі ваші розширюються, обличчя ніби розтягується в усіх напрямках силою нестриманого екстазу... Губи висихають і ніби втягуються в рот... Горло ніби стискується. Піднебіння пересохло від спраги, яку можна було б приємно задовольнити, якби солодкість лінощів не здавалася такою приємною і не опиралася б найменшому переміщенню тіла. Хриплі та глибокі зітхання вириваються із ваших грудей... Час від часу ви здригаєтеся, змушені робити недовільні рухи, що нагадують посмикування... Якраз у цей період сп’яніння виявляється чудова гострота усіх відчуттів. Нюх, смак, зір, слух приймають однакову участь у цьому підйомі. Очі споглядають безкінечне. Вуха розрізняють майже невловимі звуки серед самого неймовірного шуму. І ось тут починають виникати галюцинації... Звуки забарвлюються у різні кольори, у яких відчувається музика... Буває, що споглядання навколишніх предметів заставляє вас забути про своє власне існування і ви зливаєтеся з ними..., співвідношення між часом та особистістю зовсім порушено із-за великої кількості та інтенсивності відчуттів і думок. Можна сказати, що впродовж однієї години переживається кілька людських життів... У сп’янінні  гашишем бувають періоди прояснення і обманливого затишшя; дуже часто  гашиш викликає відчуття жорстокого голоду і майже завжди – неймовірну спрагу...

На щастя, ця фаза сп’яніння нетривала, вона змінюється другою фазою. Цей новий стан на Сході називають словом “кейф”. У ньому вже немає бурхливих і паморочливих поривів. Це “блаженство” спокою і нерухомості...”.

Сп’яніння завершується страшною слабістю. “Ви ще декілька годин не маєте можливості працювати, діяти, виявляти свою волю. Це  покарання за ту безтурботну щедрість, з якою ви витрачали вашу нервову енергію...”.

Жак Кокто в книзі Щоденник дезінтоксикації звертається до читачів з попередженням про шкідливий вплив наркоманії: Якщо опіум спокусить нас, ми вже не зможемо залишити його. Закурити опіум – значить вийти з потяга на ходу; хто закурив, той буде курити – опіум уміє чекати! Інтоксикація ним руйнує печінку, вражає нервові клітини, викликає закрепи, склероз барабанної перепонки, руйнує райдужну оболонку ока. Звичка – це ритм, своєрідний голод... Опіум – це фатальна жінка... Він  віддаляє нас від суспільства... Сподіваюся, що мої рядки знайдуть місце серед праць медиків про опіум. Вони могли б служити довідником для новачків, що не бачать під повільністю опіуму одну із самих небезпечних сторін швидкості.

В італійському телефільмі Спрут-1 яскраво зображено дикий і нелюдський егоїзм наркоманів. Через дозу героїня-наркоманка прощає вбивство рідної матері; найманий убивця-наркоман, не роздумуючи,  розстрілює поліцейського комісара, по-звірячому знущається над дитиною.

Список жертв наркоманії великий і сумний. В античному світі імператор Марко Аврелій був шанувальником опію. Кардинал Рішельє вживав наркотики. Німецький письменник Карл Гуцков зловживав снодійним хлоралом. Великий американський письменник Аллан По приймав опій, який призвів його до розпачу, божевілля та смерті – помер він при дивних і незясованих обставинах. Гашиш був безпосередньою причиною психічної хвороби і передчасної смерті Шарля Бодлера. Те ж відбулося з Едіт Піаф. Таких кумирів долі, як Елвін Преслі і Джіммі Хендрикс звели в могилу наркотики.

Давньогрецький міф розповідає про прекрасного юнака Нарциса, сина річкового бога Кефісса і річкової  німфи Наяди. Побачивши у воді своє зображення, Нарцис закохався в себе і зачах. Боги перетворили його в квітку. Імя Нарцис походить від грецьких слів наркозис, наркао, нарке (смерть, заклякати, ціпеніти, параліч). Звідси – наркотики, наркотичний.

Наркологія як спеціальна область знань про медико-соціальні наслідки зловживання речовинами, які викликають психічну і фізичну залежність,  сформувалася порівняно недавно. У нашій країні становлення наркології як самостійної медичної науки активно проходило з 70-х років 20-го століття. Зрозуміло, що суттєвим чинником у її становленні є питання класифікації наркологічних захворювань та вироблення їх діагностичних критеріїв.

Існують різні класифікації наркологічних розладів, розроблені з урахуванням клінічних, психологічних, юридичних та інших критеріїв. Водночас необхідно відмітити, що в Україні на сьогодні немає національної, загальноприйнятої класифікації наркологічних захворювань, але для роботи використовується міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), згідно якої наркоманії і токсикоманії віднесені до розділу: “Психічні і поведінкові розлади внаслідок уживання ПАР (психоактивних речовин)”.

Що ж таке психоактивна речовина? Вважається, що з медичних позицій  психоактивність виражається особливими впливами на центральну нервову систему (ЦНС): здатністю стимулювати, викликати ейфорію (надмірну безпричинну радість, веселість), галюцинації, збуджувати чи навпаки – заспокоювати, діяти снодійно. Отже, психоактивні речовини – це збірне поняття, яке включає велику групу специфічно діючих на ЦНС засобів.

Серед усіх ПАР є багато речовин, у тому числі й наркотичних, які застосовуються в медицині, переважно як знеболювальні засоби. Чим же відрізняються ПАР, які застосовуються медичними фахівцями, від тих, якими зловживають наркомани й токсикомани? Останні називають наркоманічними і токсикоманічними.

Наркоманічна речовина. Цей термін включає в себе 3 критерії: медичний, соціальний і юридичний. Вони взаємозалежні і в правовому аспекті зобов’язують вважати засіб наркоманічним тільки при його відповідності усім трьом критеріям.

Суть медичного критерію полягає в тому, що речовина (засіб, медикамент), яка спеціальним комітетом ВООЗ віднесена до групи “наркотичних речовин”,  повинна так специфічно впливати на ЦНС (стимулювально, седативно, галюциногенно тощо), щоб стати причиною її немедичного застосування.

Соціальний критерій – це коли немедичне застосування такої речовини (засобу, медикаменту) набуває масштабів соціальної значимості – широкого поширення в суспільстві.

Згідно юридичного критерію за виготовлення, зберігання, поширення (транспортування) і збут (продаж, реалізацію) – не за вживання! – людина несе кримінальну відповідальність.

Токсикоманічна речовина – це речовина (засіб), яка не віднесена до наркотичних, але є предметом зловживання і викликає хворобливий стан.

Зловживанняце надмірне вживання ПАР, що супроводжується порушенням соціальних норм. Має, зазвичай, немедичний характер і при ньому немає залежності.

Залежність (аддикція), хімічна залежність – це залежність особи від того чи іншого хімічного агента, що виявляється потребою в його постійному вживанні. Цей термін об’єднує тютюнокуріння, алкоголізм, наркоманії і токсикоманії.

Медичні класифікації ПАР грунтуються на особливостях дії різних засобів (галюциногени, стимулятори, ейфоризатори, транквілізатори, седативні засоби тощо) або на способах їх уведення (інгалянти). Найбільш поширеними є прагматичні класифікації, які відображують практичні потреби наркології. У МКХ-9 серед нарко-токсикоманічних засобів виділяли:

¨     морфін і речовини з морфіноподібною дією: препарати опію та його синтетичні аналоги (кодеїн, героїн, діонін, пантопон, промедол);

¨     кокаїн;

¨     речовини, що добуваються з конопель: гашиш, анаша, марихуана;

¨     група снодійних: похідні барбітурової кислоти, ноксирон, бромурал;

¨     стимулятори ЦНС: кофеїн, чифір, эфедрин, эфедрон і допінги, що застосовуються в спорті;

¨     транквілізатори: еленіум, сибазон (реланіум), триоксазин, феназепам;

¨     психоміметичні засоби: ЛСД (диетиламід лізергінової кислоти); 

¨     алкоголь;

¨     органічні розчинники і засоби побутової хімії: бензин, ксилол, толуол, ацетон, різні види клею тощо;

¨     атропін і його варіанти: димедрол, астматол, циклодол, паркопан;

¨     ненаркотичні аналгетики (аспірин, парацетамол, амідопірин, аналгін)                   та різні комбінації типу пірафена, цитрамона, новоцефалгіна тощо;

¨     нікотин.

У МКХ-10 класифікація ПАР переглянута і більш детально розроблена. По-перше, термін “наркотики” замінено на “ПАР”. По-друге, крім перерахованих вище, додано такі  речовини, як леткі. Спеціально виділяється одночасне вживання багатьох ПАР. Згідно МКХ-10 ПАР класифікують на:

1. Фантастики: (леткі речовини; холінолітичні засоби; галюциногени – психоделічні засоби; препарати коноплі каннабіоїди).

2. Стимулятори: (амфетаміни; препарати ефедрину; препарати “екстазі”; кокаїн; фенілпропаноламін).

3. Седативні засоби: (кетамін; препарати опію; метадон).

На сьогодні проблема поширення зловживання наркоманічними засобами  в усьому світі представляє серйозну загрозу для суспільства, так як набуває значних масштабів. За даними ООН, на планеті нараховується 185 млн. наркозалежних, тобто, біля 4% населення, або 15% людей у віці від 15 до 30 років. При цьому необхідно додати, що в останні роки різко збільшилася кількість осіб, що вживають ПАР, серед молодих людей і дітей,  котрі відносяться до середнього прошарку суспільства з урахуванням забезпечення подальшого життя населення держави.

Поширення зловживання ПАР в Україні також досягло загрозливого для суспільства характеру. Гострота проблеми зумовлена тим, що дві третини населення держави з залежністю від ПАР є людьми активного віку, а 10% від загальної кількості – дитячого віку. Ситуація, що склалася, призводить до росту смертності серед працездатного населення, особливо чоловіків, і переважно зв’язана із збільшенням рівня вживання ПАР.

До цього часу не існує точних даних відносно того, яка кількість осіб у нашій державі вживає ПАР. Приймаючи до уваги число зареєстрованих світових споживачів ПАР і світовий досвід відносно факту, що один наркоман припадає на 10 незареєстрованих, можна припустити мінімальну кількість – не менше 1 млн. наркозалежних в Україні! Ці дані грунтуються на тому, що до початку 2002 року на обліку у закладах охорони здоров’я знаходилося більше 100 тисяч людей, котрі вживають наркотики; із них неповнолітніх – 5,5 тисяч.

Також  необхідно відмітити, що за останні 5 років показники поширення і смертності від наркоманії в Україні, а також число осіб, котрі епізодично вживають наркоманічні засоби, але вже знаходяться на диспансерному обліку, зросло майже у 2 рази. При цьому треба додати, що більше ніж у 3,5 рази збільшилася кількість пацієнтів, котрі звернулися за останні 10 років у наркологічні диспансери в зв’язку з “наркологічними проблемами”.

За даними офіційної статистики, майже 90% наркоманів в Україні – люди у віці до 25 років, серед яких жінки становлять одну третину. Крім того, в останні роки спостерігається тенденція до омолодження хвороб залежності – вік першого вживання ПАР становить 10-15 років.

Таким чином, виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що боротьба з хворобами залежності стає однією з головних проблем сучасності в світі і вимагає кардинальних заходів з правової, медичної та соціальної спрямованості.

За визначенням ВООЗ, “наркоманія є станом періодичної чи хронічної інтоксикації, шкідливої для людини і суспільства, викликаної вживанням наркотика (природного чи синтетичного походження)”.

Токсикоманіяце зловживання тими речовинами, які не входять у список наркотиків. Це різні хімічні, біологічні, лікарські речовини, що викликають звикання і залежність (снодійні, стимулятори, розчинники тощо). У більшості випадків при токсикоманіях відмічаються ті ж явища залежності, як і при наркоманіях, але ступінь вираженості їх менший, хоча вони у кінцевому підсумку призводять до таких же порушень психічного і фізичного здоров’я, як і наркоманії.

Якщо в цілому наркоманія – це доля молодих людей, віком до 30 років (80%), то ще в більшій мірі це відноситься до токсикоманії – кількість токсикоманів молодого віку збільшується з кожним роком.

Залежно від виду ПАР отримав назву і вид певної наркоманії (опійна, гашишна, кокаїнова, амфетамінова, галюциногенова) чи токсикоманії (викликана вживанням нікотину, алкоголю, кофеїну, циклодолу, клею тощо).

Умови, при яких людину варто вважати наркоманом чи тосикоманом:

а) нездоланний потяг до ПАР;

б) зростаюча толерантність, тобто, постійне збільшення   дози;

в) неможливість утриматися від вживання, тому що психічно і фізично людина настільки залежить від такої речовини, що раптове припинення її вживання (абстиненція) викликає фізично дуже тяжкий, а психічно – нестерпний стан.

Діагноз “наркоманія чи  токсикоманія встановлюється тільки у випадках розвитку досить специфічного комплексу клінічних ознак захворювання, в який включені певні симптоми і стани, що виникають при вживанні ПАР і відображують динаміку розвитку залежності:

¨     психічна залежність – стан, при якому ПАР викликає почуття задоволення  і психічний підйом, і який вимагає періодичного повторення або постійного вживання її для того, щоби відчути задоволення чи уникнути дискомфорту. Психічна залежність виникає в усіх випадках систематичного вживання таких речовин;

¨     фізична залежність – характеризується втратою контролю над дозою, фізичним дискомфортом при відміні ПАРсамий головний вияв фізичної залежності – абстинентний синдром;

¨     синдром зміненої реактивності організму: зміна толерантності (іноді підвищення доз у десятки, а то й сотні разів, наприклад, при морфінізмі), зниження захисних реакцій (найчастіше – блювотного рефлексу), зміна форми вживання речовини (наприклад, перехід до парентерального уведення) та форми сп’яніння.

В розвитку нарко-токсикоманій виділяють певні етапи:

1. Початкова ейфорія. Найчастіше буває короткочасною і характерна тільки для певних засобів (наприклад, опійних), а не для всіх ПАР. У міру зростання наркотизації гострота ейфорії знижується і тоді хворі намагаються підвищити дозу чи збільшити частоту прийомів відповідної речовини.

2. Зміна толерантності. При тривалому вживанні ПАР змінюється чутливість організму до неї (толерантність), яка відома з давнини під назвою “мітридатизм”. Дві тисячі років тому понтійский цар – знаменитий Мітридат VI –  вживав отруту, дозу якої поступово збільшував з метою залишитися  живим при будь-якій спробі отруїти його. Він дійшов до того, що міг приймати зовсім безболісно таку кількість отрути, яка для когось іншого виявилася би смертельною. Сьогодні хворі на хімічну залежність вживають такі дози ПАР, які здатні “вбити” відразу кілька осіб, якби кожна із з них прийняла тільки частину такої дози. Явище толерантності пояснюється реакцією організму на дію однієї і тієї ж дози речовини, прийнятої неодноразово. Поступово організм реагує слабше на неї, в зв’язку з розвитком функціональної адаптації, зумовленої такими функціями печінки, як нейтралізація та метаболізм ПАР.

3. Залежність від ПАР. Спочатку вона має психічний характер, а потім – фізичний, зумовлений включенням такої речовини в обмінні процеси і коли нормальне функціонування організму без неї уже неможливе. Прийом хворим ПАР на висоті наркотизації здійснюється не стільки через ейфорію, скільки для “нормалізації” свого фізичного стану у випадку відсутності її.

4. Абстинентний синдром. Виникає, як правило, через 12-48 годин після припинення вживання ПАР. Хворий не може переносити цей стан, тому що він доставляє йому тяжкі фізичні і психічні страждання. Усі помисли хворого у такому стані спрямовані тільки на одне – “за будь-яку ціну” знайти і прийняти визначену дозу певної речовини, щоб швидко усунути абстиненцію.

У  перебігу наркоманій і токсикоманій  виділяють 3 стадії.

¨     Клінічними виявами першої стадії є психічна залежність від ПАР і зростання толерантності. Постійний прийом ПАР зумовлює перехід захворювання у другу стадію.

¨     Друга стадія характеризується подальшим підвищенням толерантності до ПАР, зниженням ейфоричного ефекту і зміною картини сп’яніння. Хворобливий потяг до ПАР у цій стадії набуває непереборного                                                                                                                                                                                                                характеру і виникає після зменшення дії речовини  – він стає як би сигналом для повторного її прийому; при цьому уся поведінка хворого спрямована на її пошуки. Найважливіший діагностичний критерій другої стадії – розвиток абстинентного синдрому, який виникає через 12-48  годин після останнього прийому ПАР.  Повторне її застосування викликає у хворих суб’єктивне відчуття не тільки психічного, але й фізичного комфорту.

¨     Третя стадія характеризується подальшим прогресуванням симптомів захворювання, виснаженням усіх систем організму і поглибленням наслідків хронічної інтоксикації ПАР, толерантність до якої знижується. Абстинентный синдром стає більш затяжним. Усунення гострих виявів абстиненції прийомом ПАР не призводить до повного відновлення життєвого тонусу та працездатності хворих. Унаслідок значних психічних соматичнихі і неврологічних змін у цій стадії захворювання лікувальні заходи утруднені.

При немедичному вживанні ПАР і відсутності зазначених ознак, тобто, у тих випадках, коли хвороба ще не сформувалася, варто оцінювати такий стан як “зловживання ПАР”. Це визначає і відповідну оцінку в органах охорони здоров’я (у першому випадку – диспансерний облік, у другому – профілактичне спостереження). За особами, котрі епізодично зловживають ПАР, необхідно встановити профілактичне спостереження упродовж трьох років (за цей час треба вирішити питання про взяття пацієнта на облік).

Особи, котрі вживають наркотичні засоби за медичними показами (призначення  лікаря внаслідок певного захворювання), не підлягають обліку в наркологічному кабінеті!

Відомо, що тривале вживання ПАР призводить до загального виснаження, ослаблення організму, порушень діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження і згасання статевої функції, ослаблення розумової діяльності, втрати працездатності.

Удосконалення заходів з контролю і попередження немедичного вживання ПАР стримуює ріст захворюваності на наркоманію і токсикоманію, але не забезпечує усунення можливості появи нових форм хімічної залежності, особливо, токсикоманії.

На сьогодні  шляхи придбання ПАР з аптечної мережі і медичних закладів практично перекриті. Державні заходи з контролю і боротьби з такими класичними наркотиками, як опій, морфін, кокаїн, гашиш тощо настільки чіткі, що це призвело до більш широкого використання інших засобів, у тому числі й токсикоманічних.