Муколіпідоз

МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНЕ КОНСУЛЬТУВАННЯ

ПРИ МУКОЛІПІДОЗІ ІІ ТИПУ

доц.Ластівка І.В.

Муколіпідози (МЛ) – хвороби, зумовлені недостатньою активністю гідролаз та які, не лише мають схожість з мукополісахаридозами (МПС), але й за частотою посідають друге місце після них.

Перші повідомлення про МЛ з`явилися в літературі в кінці 60-х рр. минулого століття. МЛ сьогодні представлені двома типами – МЛ ІІ (І-клітинне захворювання) та МЛ ІІІ типу (включно МЛ ІІІА та МЛ ІІІС).

МЛ ІІ обумовлений мутаціями гену GNTAB, який кодує фермент, що базується на мембранах комплексу Гольджи, в результаті недостатності якого  стається порушення приєднання маннозо-6-фосфату до лізосомальних ферментів. В результаті стається порушення транспорту ферментів в лізосоми. 

Ген GNTAB розташовується на довгому плечі хромосоми 12, мутації в гені відповідальні за формування клінічної картини МЛ ІІ та МЛ ІІІА типів. Ген GNPTG локалізований на короткому плечі хромосоми 16. Мутації в гені GNPTG  призводять до розвитку МЛ ІІІС.

МЛ  ІІ типу (хвороба I-cell) – вперше описаний P. Demars и J. Leroy у 1967 р. Популяційна частота становить 1:200 000.   

Маніфестація захворювання починається з народження. Клінічні прояви подібні із симптоматикою МПС І типу (Гурлер-синдром). Хворі різко відстають у зрості, мають виражені зміни кісток черепа та скелету (коротка шия та грудна клітина, вроджений вивих стегна, контрактури суглобів,  дрібні очниці, які прозводять до помірного екзофтальму). Звертають на себе увагу грубі риси обличчя, повіки з набряками, гіперплазія ясен, пахвинні, пахвинно-калиткові та пупкові кили, глибока розумова відсталість. Гепатоспленомегалія та помутніння рогівки зазвичай виражені незначно.

У більшості хворих діагностується ураження серця. У немовлят з МЛ часто першою ознакою захворювання є кардіомегалія із розвитком застійної серцевої недостатності. Синдром раптової смерті може бути пов`язаний із формуванням обструктивної гіпертрофічної кардіоміопатії. Для дітей старшого віку характерним є враження аортального та мітрального клапанів.

Для І-клітинної хвороби властивий прогредієнтний перебіг. Діти із цією формою гинуть на 2-3-му році життя від ускладнень з боку бронхо-легеневої та серцево-судинної систем.

Діагноз МЛ встановлюється на підставі сукупності фенотипових ознак, результатів біохімічних та молекулярно-генетичних методів дослідження (мутації в гені CNPTAB).

Перший етап біохімічної діагностики МЛ базується на визначенні показників ниркової екскреції ГАГ. Нормальний вміст ГАГ в сечі свідчить про вірність діагнозу МЛ, що припускається та дозволяє виключити у хворих фенотипово подібні хвороби накопичення (МПС). Другим етапом біохімічної діагностики  МЛ є визначення активності ряду лізосомних ферментів в плазмі крові. Завершальним етапом діагностики є молекулярно-генетичне дослідження є пошук мутацій в гені CNPTAB (ПЛР  з наступним прямим нерадіоактивним секвенуванням за Сенгером).

Оскільки МЛ успадковується автосомно-рецесивно, ризик для рідного сибса бути хворим складає 25%,   ризик бути безсимптомним носієм – 50%. Специфічного лікування МЛ ІІ типу на сьогодні не розроблено.

МЛ відносяться до групи орфанних хвороб накопичення, які потребують уваги педіатрів, генетиків, кардіологів, неврологів, ортопедів та лікарі інших спеціальностей. Основні клінічні прояви захворювання доволі специфічні, що дозволяє рано запідозрити, віддиференціювати із МПС та діагностувати хворобу.

На сучасному етапі розвитку педіатрії та клінічної генетики важливе значення має підтвердження діагнозу генетичними методами. Молекулярне дослідження гена CNPTAB та ідентифікація мутацій забезпечують прогнозування важкості перебігу захворювання, розміння механізмів його розвитку, що сприятиме розробці методів патогенетичного лікування, профілактиці інвалідизуючих розладів, покращенню тривалості та якості життя хворих, а також ефективному медико-генетичному консультуванню.