Лімфома

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ЛІМФОМУ

Олександр Іващук, професор, завідувач кафедри онкології та радіології БДМУ

Едуард Олійник, Богдан Шумкодоценти кафедри онкології та радіології БДМУ

Лімфома – це онкологічне захворювання при якому спостерігається враження лімфатичної системи, лімфатичної тканини, внутрішніх органів (шкіра, мигдалики, шлунок, печінка, селезінка, кістковий мозок, нервова система) та спостерігається збільшення лімфатичних вузлів (шийних, пахвових, пахових). Основне призначення лімфатичної системи – захист організму від інфекцій, вона складається з лімфатичних вузлів, селезінки, а також лімфатичних судин, які розповсюджуються по всьому організму, подібно до кровоносних судин. Лімфоїдна тканина є практично у всіх органах, тому і лімфоми можуть утворюватися в будь-якій частині організму людини – шлунку, кишечнику тощо. Уже з самого початку хвороби злоякісні утворення, як правило, поширені по всіх органах, що і призводить до зниження їх функцій.

На сьогоднішній день в світі на це захворювання хворіють близько 1 млн. чоловік. В загальній структурі захворювання злоякісними новоутвореннями лімфоми займають 11-місце серед чоловіків та 9 – серед жінок. В Чернівецькій області за 2011 рік виявлено 56 випадків злоякісної лімфоми на 2242 первинно виявлених онкологічних хворих. Лімфоми спостерігаються у осіб різного віку і при ранній діагностиці – виліковні. Пік захворюваності в молодих осіб спостерігається у віці 15-35, у дорослих після 50 років.

Про причини і характер розвитку злоякісної лімфоми відомо мало. Існують деякі чинники, які можуть підвищувати ризик виникнення лімфом. Це особи, генетично схильні (родичі вже перенесли або хворіють на це захворювання); хворі, що перенесли пересадку внутрішніх органів; люди, які за родом своєї професійної діяльності взаємодіють з хімікатами (розчинники, пестициди, гербіциди, бензол), пацієнти інфіковані СНІДОМ, вірусом гепатиту. Наявність цих чинників ризику не означає, що у людини обов’язково виникне лімфома. Насправді у більшості людей, які підпадали під вплив одного або декількох чинників ризику лімфома не розвивається.

Лімфоми часто виявляються при звичайному медичному огляді. Першими ознаками лімфоми є збільшені і безболісні шийні, пахвові, пахові лімфатичні вузли. Разом з поверхневими лімфатичними вузлами, які можуть досягти величини мандарина, в процес втягуються і вузли, розташовані глибше, які виявляються за допомогою рентгенографії легень, УЗД, комп'ютерної томографії. Надалі можуть з'явитися й інші симптоми захворювання: червоні плями на шкірі, шкірне свербіння, як правило, без висипу, кашель, задишка, нудота, блювота, сильні головні болі, підвищення температури тіла, яке може з'являтися і зникати, особливо вечірньої пори, нічна пітливість, стомлюваність, втрата апетиту, раптова втрата ваги, як правило, більш ніж на 10% від загальної маси тіла. Якщо у пацієнта спостерігаються подібні симптоми, це не обов'язково означає, що він страждає лімфомою, але якщо вони не проходять довше, ніж дві або три тижні, він повинен звернутися до лікаря.

Важливо знати: виявлення захворювань, не пов'язаних з лімфомою такі інфекції як грип, СНІД, ангіна, можуть також викликати збільшення лімфатичних вузлів, так що ці симптоми не повинні автоматично розцінюватися як пухлина. Лімфатичні вузли, збільшення яких викликане зазначеними вище інфекціями, як правило, досить м'які, чутливі, болючі, тоді як пухлинні вузли зазвичай щільні і безболісні. Деякі хімічні препарати, такі як антибіотики і ліки для лікування епілепсії, можуть викликати припухлість лімфатичних вузлів та інші симптоми, що нагадують симптоми лімфоми. Щоб уникнути помилкової постановки діагнозу, обов'язково повідомте вашого лікаря, які ліки ви приймали останнім часом, та які інфекційні захворювання перенесли.

Якщо збільшення лімфовузлів не проходить протягом двох тижнів, слід звернутися до лікаря. Лікар повинен провести повне медичне обстеження. Воно включає огляд лімфатичних вузлів шиї, пахвових западин і паху. Аналіз крові (дозволить виявити інфекції і деякі інші види захворювань), УЗД (ультразвукове дослідження) виявить чи не збільшені печінка, КТ (комп'ютерна томографія) може дати деяку інформацію про ступінь розповсюдження пухлини в організмі, біопсія дозволяє визначити, чи є вузол або збільшена лімфатична залоза лімфомою. На підставі всіх отриманих даних, їх ретельного аналізу і зіставлення приймається рішенні про об'єм і метод лікування. Основні методи лікування – хіміотерапія, курси променевої терапії, або їх комбінація. Прогноз завжди проблематичний, оскільки лімфоми проявляють тенденцію до раннього метастазування. Крім того, іноді окрім лімфатичних вузлів бувають уражені й інші тканини (кишечник, шлунок, мигдалини), унаслідок чого прогнозування результату захворювання і його лікування утруднені.

Сьогодні багато лімфом мають хороші шанси на лікування, тому пацієнтові з діагнозом “лімфома” слід якнайшвидше звернутися до онколога. Технології лікування раку постійно удосконалюються, і онколог, швидше за все, буде в курсі нових, найбільш якісних методів лікування. Онколог і сімейний лікар разом зможуть організувати якнайкраще лікування і подальший догляд за пацієнтом. В процесі лікування може також знадобитися участь гематолога або радіаційного онколога. Пам’ятайте, що успіх лікування залежить не тільки від лікаря, але і від вас самих тому ви повинні надати своєму лікареві максимально повну історію хвороби, повідомляти лікаря про всі побічні ефекти і проблеми, які виникають у вас під час лікування, правильно харчуватися, піклуватися про себе, зокрема приймати знеболюючі ліки в міру необхідності, слідувати рекомендаціям лікаря, зокрема що стосується подальшого спостереження, лікування, прогнозу. Люди дізнавшись про цю хворобу часто впадають у відчай. Цього робити ні в якому випадку не потрібно. За життя потрібно боротися, тому діючи за на нашими рекомендаціями, ви зможете побороти цю хворобу і жити щасливо.