ЛОР-хвороби

ЧИМ НЕБЕЗПЕЧНЕ ХРОПІННЯ

С.Левицька - професор кафедри дитячої хірургії та отоларингології БДМУ

Хропіння – це звуковий феномен, який виникає при контакті м’яких структур глотки на фоні проходження повітря через звужені дихальні шляхи. Встановлено, що кожна п’ята людина у віці понад 30 років постійно хропить уві сні. Часто це сприймається як неприємний, але безпечний феномен, який більше дошкуляє оточуючим, але не самому хропуну.

На жаль, це не так. Хропіння – це не тільки соціальна проблема для оточення, воно може бути передвісником такого грізного захворювання як синдром обструктивного апное або хвороби зупинок дихання уві сні.

Синдром обструктивного апное – це множинні епізоди зупинок дихання під час сну, хропіння, надмірна денна сонливість, підвищений артеріальний тиск, порушення серцевого ритму.

Причиною хропіння є послаблення тонусу м’язів глотки. Якщо це послаблення значне – просвіт дихальних шляхів може настільки звузитися, що повітря взагалі перестає проходити в нижні дихальні шляхи. Настає короткочасна зупинка дихання, в крові знижується рівень кисню. У відповідь на це мозок подає сигнал і сплячий пробуджується, дихання відновлюється. Однак далі, по мірі засинання, настає знову зупинка дихання. Епізодів такої короткочасної смерті може бути від декількох до декількох десятків. Зрозуміло, що в таких випадках повноцінний здоровий сон неможливий, організм перебуває в постійній нехватці кисню, що відображається на роботі всіх органів і систем.

У хворого на синдром обструктивного апное в десятки разів збільшується ризик розвитку інсультів, інфарктів. У 80% чоловіків із сонним апное має місце порушення статевої функції, оскільки чоловічий гормон – тестостерон, виробляється переважно в повільну фазу сну, якої у таких пацієнтів  практично немає.

Синдром обструктивного апное частіше зустрічається у чоловіків, у віці 40 років і старше ним страждають не менше 10% чоловічого населення.  У виявленні цього захворювання є певні труднощі, адже сам хворий не відчуває зупинок дихання. На допомогу тут приходять родичі, які повинні звернути увагу чи нічне хропіння пацієнта не переривається періодами цілковитої тиші.

Факторами ризику розвитку синдрому обструктивного апное є ожиріння, викривлення носової перегородки, гіпертрофія носових раковин, поліпозний синуїт, гіпертрофія мигдаликів глотки, кісти носоглотки, гіперплазія м’якого піднебіння, порушення розвитку лицевого скелету, збільшення в розмірах язика, набрякова форма ларингіту.

Отже, Ви запідозрили у себе синдром обструктивного апное, а рідні скаржаться, що Ваше голосне хропіння заважає спати. Що далі робити? Насамперед, потрібно усвідомити, що підтвердити епізоди апное під час сну можуть тільки в сомнологічних центрах, де проведуть спеціальний метод дослідження - полісомнографію. Протягом однієї-двох ночей в сомнологічному центрі до Вас будуть підключені прибори, які зафіксують частоту і тривалість епізодів зупинок дихання під час сну. В залежності від результатів обстеження буде рекомендований той чи інший вид лікування.

Проте, значно зменшити проблему можна, якщо дотримуватися певних рекомендацій:

  • позбавитися зайвої ваги;
  • не спати на спині, оскільки саме в такому положенні перекриття верхніх дихальних шляхів відбувається найчастіше;
  • виключити або значно зменшити вживання алкоголю і тютюну, утриматися від прийому їжі щонайменше за 2 години до сну;
  • навідатися до ЛОР-лікаря і стоматолога, щоб вияснити чи немає механічної перешкоди проходження повітря через дихальні шляхи (викривлення носової перегородки, хронічний риніт, збільшення мигдаликів глотки, порушення прикусу).

При середній та важкій формах синдрому сонного апное Вам запропонують хірургічний метод лікування або використання СіПАП-терапії. 

Ефективним методом лікування синдрому обструктивного апное є підвищення тонусу і ригідності верхніх дихальних шляхів. Досягається це, головним чином, шляхом проведення хірургічних втручань, медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування зазвичай неефективні. Першим кроком повинно бути усунення причини механічної перешкоди проходження повітря (операція на носовій перегородці, носових раковинах, піднебінних мигдаликах, ортодонтичні операції). Далі при потребі проводять операцію, спрямовану на підвищення ригідності м’якого піднебіння. Сучасним методом лікування хропіння є вживлення в м’яке піднебіння біологічно інертних трансплантатів. Сама операція вживлення є малоінвазивною, неболючою, легко переноситься пацієнтом.

Альтернативою хірургічному лікуванню може бути СіПАП-терапія. Назва лікування – це абревіатура, яка означає примусове створення позитивного тиску в верхніх дихальних шляхах пацієнта за допомогою спеціального приладу.

Таким чином епізоди зупинок дихання зникають, колапс верхніх дихальних шляхів не відбувається, нормалізується структура сну. Із недоліків методу слід зазначити, що спати в масці із включеним приладом потрібно постійно довгі роки і сам факт засипання в масці спочатку може здатися досить незручним.

Який би метод лікування Ви не обрали, головне, пам’ятайте, хворобу можна і треба подолати! Нехай Ваш здоровий сон буде джерелом доброго настрою і самопочуття!