Факти про СНІД

Факти про синдром набутого імунодефіциту, які повинен знати кожен.

  Ще кілька десятиліть тому слово СНІД – синдром набутого імунодефіциту – звучало як щось нереальне, ефемерне і таке, що нас, українців, абсолютно не стосувалося. Мовляв, ця біда – десь там, у далекій Америці, а у нас і своїх проблем вистачає. Та сьогодні ми вже не настільки безпечні і самовпевнені, бо, як виявилося, для СНІДу не існує перешкод – навіть таких великих, як океан...

 – Хвороба на СНІД щороку забирає життя мільйонів людей на планеті, – розповідає доцент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету Марина Юріївна ГАЄВСЬКА. – Й українців – у тому числі. І хоч сам по собі СНІД не є смертельним, його вірус здійснює таку вбивчу силу на імунну систему людського організму, що навіть прозаїчний нежить може обернутися трагедією. Причому, він однаково не щадить ані чоловіків, ані жінок, ані дітей. Бо людський організм, уражений ВІЛ, втрачає здатність протистояти будь-якій інфекції. Іншими словами, боротися. А це, у свою чергу, призводить до розвитку синдрому набутого імунодефіциту – СНІДу. І хоч нині існують ліки, здатні уповільнити перебіг ВІЛ-інфекції та початок розвитку СНІДу, все ж подолати цю недугу не можливо – на превеликий жаль, вона невиліковна. Крім того, підступність ВІЛ-інфекції полягає у тому, що вона не проявляється упродовж десяти, а то і більше років з моменту інфікування. Уявляєте, ураження вірусом відбулося, а людина має абсолютно здоровий вигляд і тривалий час почувається добре! Як же встановити істину? Винятково аналізом крові. А якщо його не зробити, тільки згодом, через три, а трапляється, і сім років про хворобу заявляють, скажімо, грибок шкіри, герпес, оперізуючий лішай, бородавки чи гнійничкові та алергійні висипання. У той час, як передаватися вірус здатний на всіх стадіях розвитку – через кров, материнське молоко, овуляційні та вагінальні виділення, сперму. Безперечно, найчастіше це стається через статеві контакти. Особливо небезпечними є сексуальні зв’язки, коли в одного з партнерів є розриви й інші ураження вагінальних або анальних тканин. Проте найбільшому ризику в цьому випадку піддаються  юні дівчата, адже їхні молоді організми надзвичайно вразливі до проникнення інфекції. Так само у групі ризику перебувають пацієнти з венеричними захворюваннями – їхні слизові оболонки не здатні протистояти ВІЛ. Тому як фахівець раджу терміново пройти курс лікування і до повного одужання утримуватися від статевих контактів, навіть із використанням презервативів. Уже не кажучи про те, що такі хворі повинні обов’язково поінформувати своїх партнерів про стан власного здоров’я.

А ось через обійми, рукостискання, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах, кашель, чхання тощо ВІЛ-інфекція не передається. Як на мене, найперше це означає, що спілкування з ВІЛ-інфікованими на побутовому рівні – абсолютно безпечне для навколишніх. Скажу більше: ВІЛ може торкнутися кожного з нас, тому надзвичайно важливо надавати психологічну підтримку такому пацієнту. Бо хіба він не має права на спілкування, на друзів, особисте життя врешті-решт? Уже не кажучи, що дискримінація ВІЛ-інфікованих лише на підставі того, що вони виявилися носіями вірусу, це – порушення прав людини. Повірте, уражені ВІЛ або хворі на СНІД заслуговують на співчуття так само, як будь-який інший хворий. Якщо не більше…

А взагалі для того, аби краще уявити масштаби епідемії СНІДу, медики нерідко використовують аналогію з …айсбергом. Приміром, його верхівкою вважають хворих, котрим поставлено цей сумний діагноз.  Підводна, найближча до поверхні, частина умовно позначає нерозпізнану групу й осіб з так званими СНІД-асоційованими захворюваннями: приблизно 5-6 чоловік – на кожний розпізнаваний випадок. Основною ж глибоководною частиною умовного айсберга є люди, у котрих поки що не проявилися жодні ознаки хвороби. Та хоч ознаки відсутні, зараження ВІЛ-інфекцією відбулося, і в недалекому майбутньому їм варто очікувати на розвиток хвороби. За оцінками вчених, таких людей – хворих на СНІД, але ще нерозпізнаних! – у 50-100 разів більше, ніж уже виявлених!

Як кажуть, небезпечна статистика говорить сама за себе. Тим часом висновок повинен зробити кожен з нас самостійно. Бо є очевидним, що подумати справді є над чим.

Довідка

 1. Вперше про СНІД дізналися у 80-х – з того часу померло 20 млн чоловік.

2. Кожні 8 секунд заражується 1 людина.

3. У день заражується 100 тисяч чоловік.

4. В Україні – найбільший відсоток ВІЛ-позитивних в Європі.

5. Кожний 70-й українець – уже ВІЛ-інфікований.

6. Троє з чотирьох не знають, що вони ВІЛ-інфіковані.

7. Найбільше заражених – серед молоді (особливо жінок і дівчат) 15-30 років.

8. Серед підлітків половина заражується після першого статевого акту.

9. В Україні ВІЛ-інфіковані живуть 3-5 років, зі СНІДом – 1-2 роки.

10. За 10 років в Україні народилося 14115 ВІЛ-позитивних дітей.

 

Підготувала Дарія ПЛАТАШ


ЗАХВОРЮВАННЯ ШКІРИ – РАННІ ПРОЯВИ ВІЛ-ІНФЕКЦІЇ/ СНІДУ

Ольга Денисенко - професор, завідувач кафедри дерматовенерології БДМУ

 

Щорічно 15 травня у світі відзначають Міжнародний день памяті жертв СНІДу. Кількість хворих на ВІЛ-інфекцію/СНІД в останні роки продовжує зростати. За даними ВООЗ, щоденно у світі вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) інфікуються 15 тисяч осіб, або 5 осіб – за 1 хвилину. Впродовж року у 3-5% ВІЛ-інфікованих пацієнтів розвивається власне СНІД (синдром набутого імунодефіциту), прояви якого є причиною летальних наслідків.

Одним із методів боротьби з поширенням інфекції є своєчасне виявлення й лікування осіб із ВІЛ/СНІДом, особливо на ранніх стадіях захворювання, коли ще мало змінюється загальний стан інфікованої людини, проте вже виникають характерні для даної інфекції зміни на шкірі, які є найбільш доступними для візуального огляду й діагностики. Тому знання дерматологічних проявів ВІЛ-інфекції/СНІДу є необхідним аспектом у роботі лікарів будь-якого фаху, а також дані про прояви на шкірі цієї інфекції є важливими для пересічних громадян з метою ранньої діагностики та своєчасного лікування цього серйозного захворювання.

Згідно сучасної класифікації ВООЗ (2006 р.), у перебігу ВІЛ-інфекції/СНІДу розрізняють чотири стадії, при яких можливий розвиток змін шкіри та її додатків:

Клінічна стадія І: безсимптомний перебіг; персистуюча генералізована лімфоаденопатія.

Клінічна стадія ІІ: помірне немотивоване зменшення маси тіла (до 10%), рецидивні інфекції верхніх дихальних шляхів; оперізувальний герпес, папульозний сверблячий дерматит; себорейний дерматит, грибкові ураження нігтів.

Клінічна стадія ІІІ: зменшення маси тіла (більше 10%), хронічна діарея, персистуюча гарячка, анемія, тяжкі бактеріальні інфекції (пневмонії, менінгіт, гінгівіт тощо); легеневий туберкульоз; кандидоз порожнини рота; волосиста лейкоплакія язика.

Клінічна стадія ІV: синдром виснаження (ВІЛ-кахексія); позалегеневий туберкульоз; хронічна вірусна інфекція, саркома Капоші.

На першій стадії після інфікування вірусом імунодефіциту хвороба, як правило, має тривалий (від декількох місяців до 5-6 і більше років) прихований перебіг, проявляється лише збільшенням лімфатичних вузлів без порушення загального стану людини. Лише у невеликої кількості осіб після попадання в організм ВІЛ можлива короткочасна висипка на шкірі у вигляді рожево-червоних плям округлої чи овальної форми від 2-3 мм до 1-2 см і більше, яка без лікування швидко зникає.

Разом з тим, уже на другій й наступних стадіях ВІЛ-інфекцію можна виявити за характерими змінами на шкірі та слизових оболонках, які поділяють на інфекційні й неіфекційні дерматози та пухлини.

Ранньою й частою ознакою ВІЛ-інфекції є оперізувальний герпес – вірусне захворювання шкіри з утворенням різко болючих згрупованих міхурів на гіперемованому тлі, розташованих асиметрично на шкірі тулуба, обличчя чи кінцівок, які на тлі імунодефіциту часто мають геморагічний вміст, нагноюються, утворюють виразки, можуть виникати повторно, тяжко піддаються лікуванню.

Першим симптомом ВІЛ-інфекції може бути себорейний дерматит обличчя у вигляді почервоніння й лущення шкіри (по типу «метелика»). Надалі дерматоз розвивається у різних періодах ВІЛ/СНІДу в 50-80% осіб, характеризується поширеним ураженням шкіри (волосяна ділянка голови, обличчя, тулуб) з можливою нетиповою локалізацією (сідниці, стегна). На поверхні вогнищ можливий розвиток псоріазиформного лущення й ущільненням шкіри, а також гноячкових елементів. Дерматоз супроводжується різним свербежем, тяжко піддається лікуванню.

До ранніх проявів ВІЛ-інфекції відносять грибкове ураження нігтів. На тлі імунодефіциту відбувається швидке ураження всіх нігтьових пластинок ступнів і кистів, вони тьмяніють, потовщуюються, стають крихкими.

У кожного другого (в 47-50%) пацієнта, інфікованого ВІЛ, розвивається кандидоз порожнини рота у вигляді білуватих нашарувань на слизових оболонках язика й щік, які тяжко відшаровуються. Водночас можливий ровиток кандидозу статевих органів, а також хронічного генералізованого кандидозу шкіри з виразками, вегетаціями й кірками.

Специфічним проявом ВІЛ-інфекції є волосиста лейкоплакія язика, яку реєструють лише у ВІЛ-інфікованих осіб. Вважають, що етіологічними чинниками змін язика є вірус Епштейна-Барра та грибки роду кандида. Волосиста лейкоплакія виникає на бокових поверхнях язика у вигляді поодиноких сіро-білих бляшок до 3 см в діаметрі з тонкими кератотичними відростками (у вигляді волосків) на поверхні.

На тлі імунодефіциту також розвиваються гноячкові захворювання шкіри, зумовлені стрепто- й стафілококами, які характеризуються затяжним клінічним перебігом з поширеним ураженням шкіри, розвитком фурункулів і карбункулів, хронічної виразкової піодермії. Водночас у ВІЛ-інфікованих відзначається більш тяжкий перебіг вугрової хвороби з розвитком глибоких і виразкових елементів, які завершуються формуванням рубцевих змін шкіри.

Ознаками ВІЛ-інфекції можуть бути хронічні вірусні захворювання у вигляді чисельних бородавок, гострокінцевих кондилом, а також поширеного (до 100 і більше елементів) контагіозного молюску (у вигляді неболючих напівкулястих білувато-перламутрових вузликів із заглибленням у центрі).

Проявами ВІЛ-інфекції є також грибкові захворювання шкіри  (висівкоподібний лишай, епідермофітія, рубромікоз), які на тлі імунодефіциту характеризуються поширеними багатовогнищевими ураженнями шкіри, що тяжко піддаються фунгіцидній терапії.

За наявності ВІЛ-інфекції можливий розвиток чисельних телеангіектазій (розширених поверхневих судинок), які густо розміщені, утворюють вогнища значних розмірів, іноді у вигляді напівмісяцевих вогнищ від одного плеча до другого; фокуси телеангіектазій різних розмірів і обрисів можуть бути на вушних раковинах і довкола них, на долонях, пальцях, на гомілках, а також на слизових оболонках рота.    

У четвертій (кінцевій, термінальній) стадії ВІЛ-інфекції, яку називають СНІДом, на шкірі й слизових оболонках, поряд з хронічною вірусною інфекцією, розвивається саркома Капоші у вигляді вузликів, бляшок і вузлів насиченого темно-синюшного, коричневого чи чорного забарвлення з гладкою блискучою поверхнею. Особливостями саркоми Капоші у хворих на СНІД є розташування висипки на верхній частині тулуба, верхніх кінцівках, обличчі, слизових рота, а також схильність елементів висипки до швидкого розпаду з утворенням виразок та метастазуванням у внутрішні органи.

Отже, проявами ВІЛ-інфекції/СНІДу на шкірі є як специфічні для даної інфекції захворювання (волосиста лейкоплакія язика, СНІД-асоційована саркома Капоші), так і різні інфекційні та неінфекційні дерматози, які можуть зустрічатися у будь-якої людини, проте у випадку імунодефіциту набувають тяжкого клінічного перебігу. Таким чином, у випадку появи подібних проявів на шкірі необхідно звернутися до лікаря-дерматовенеролога чи лікаря-інфекціоніста, які проведуть клінічне обстеження пацієнта й призначать необхідне лабораторне дослідження з метою уточнення діагнозу та призначення адекватної терапії у кожному конкретному випадку захворювання.



Через СНІД навіть нежить може бути небезпечним…

Факти про синдром набутого імунодефіциту, які повинен знати кожен.

 

 


   Ще кілька десятиліть тому слово СНІД – синдром набутого імунодефіциту – звучало як щось нереальне, ефемерне і таке, що нас, українців, абсолютно не стосувалося. Мовляв, ця біда – десь там, у далекій Америці, а у нас і своїх проблем вистачає. Та сьогодні ми вже не настільки безпечні і самовпевнені, бо, як виявилося, для СНІДу не існує перешкод – навіть таких великих, як океан...


 – Хвороба на СНІД щороку забирає життя мільйонів людей на планеті, – розповідає доцент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету Марина Юріївна ГАЄВСЬКА. – Й українців – у тому числі. І хоч сам по собі СНІД не є смертельним, його вірус здійснює таку вбивчу силу на імунну систему людського організму, що навіть прозаїчний нежить може обернутися трагедією. Причому, він однаково не щадить ані чоловіків, ані жінок, ані дітей. Бо людський організм, уражений ВІЛ, втрачає здатність протистояти будь-якій інфекції. Іншими словами, боротися. А це, у свою чергу, призводить до розвитку синдрому набутого імунодефіциту – СНІДу. І хоч нині існують ліки, здатні уповільнити перебіг ВІЛ-інфекції та початок розвитку СНІДу, все ж подолати цю недугу не можливо – на превеликий жаль, вона невиліковна. Крім того, підступність ВІЛ-інфекції полягає у тому, що вона не проявляється упродовж десяти, а то і більше років з моменту інфікування. Уявляєте, ураження вірусом відбулося, а людина має абсолютно здоровий вигляд і тривалий час почувається добре! Як же встановити істину? Винятково аналізом крові. А якщо його не зробити, тільки згодом, через три, а трапляється, і сім років про хворобу заявляють, скажімо, грибок шкіри, герпес, оперізуючий лішай, бородавки чи гнійничкові та алергійні висипання. У той час, як передаватися вірус здатний на всіх стадіях розвитку – через кров, материнське молоко, овуляційні та вагінальні виділення, сперму. Безперечно, найчастіше це стається через статеві контакти. Особливо небезпечними є сексуальні зв’язки, коли в одного з партнерів є розриви й інші ураження вагінальних або анальних тканин. Проте найбільшому ризику в цьому випадку піддаються  юні дівчата, адже їхні молоді організми надзвичайно вразливі до проникнення інфекції. Так само у групі ризику перебувають пацієнти з венеричними захворюваннями – їхні слизові оболонки не здатні протистояти ВІЛ. Тому як фахівець раджу терміново пройти курс лікування і до повного одужання утримуватися від статевих контактів, навіть із використанням презервативів. Уже не кажучи про те, що такі хворі повинні обов’язково поінформувати своїх партнерів про стан власного здоров’я.

А ось через обійми, рукостискання, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах, кашель, чхання тощо ВІЛ-інфекція не передається. Як на мене, найперше це означає, що спілкування з ВІЛ-інфікованими на побутовому рівні – абсолютно безпечне для навколишніх. Скажу більше: ВІЛ може торкнутися кожного з нас, тому надзвичайно важливо надавати психологічну підтримку такому пацієнту. Бо хіба він не має права на спілкування, на друзів, особисте життя врешті-решт? Уже не кажучи, що дискримінація ВІЛ-інфікованих лише на підставі того, що вони виявилися носіями вірусу, це – порушення прав людини. Повірте, уражені ВІЛ або хворі на СНІД заслуговують на співчуття так само, як будь-який інший хворий. Якщо не більше…

А взагалі для того, аби краще уявити масштаби епідемії СНІДу, медики нерідко використовують аналогію з …айсбергом. Приміром, його верхівкою вважають хворих, котрим поставлено цей сумний діагноз.  Підводна, найближча до поверхні, частина умовно позначає нерозпізнану групу й осіб з так званими СНІД-асоційованими захворюваннями: приблизно 5-6 чоловік – на кожний розпізнаваний випадок. Основною ж глибоководною частиною умовного айсберга є люди, у котрих поки що не проявилися жодні ознаки хвороби. Та хоч ознаки відсутні, зараження ВІЛ-інфекцією відбулося, і в недалекому майбутньому їм варто очікувати на розвиток хвороби. За оцінками вчених, таких людей – хворих на СНІД, але ще нерозпізнаних! – у 50-100 разів більше, ніж уже виявлених!

Як кажуть, небезпечна статистика говорить сама за себе. Тим часом висновок повинен зробити кожен з нас самостійно. Бо є очевидним, що подумати справді є над чим.

 Довідка

 1. Вперше про СНІД дізналися у 80-х – з того часу померло 20 млн чоловік.

2. Кожні 8 секунд заражується 1 людина.

3. У день заражується 100 тисяч чоловік.

4. В Україні – найбільший відсоток ВІЛ-позитивних в Європі.

5. Кожний 70-й українець – уже ВІЛ-інфікований.

6. Троє з чотирьох не знають, що вони ВІЛ-інфіковані.

7. Найбільше заражених – серед молоді (особливо жінок і дівчат) 15-30 років.

8. Серед підлітків половина заражується після першого статевого акту.

9. В Україні ВІЛ-інфіковані живуть 3-5 років, зі СНІДом – 1-2 роки.

10. За 10 років в Україні народилося 14115 ВІЛ-позитивних дітей. 

Підготувала Дарія ПЛАТАШ