ЕРИТРАЗМА

ЕРИТРАЗМА – ПОШИРЕНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ ВЕЛИКИХ СКЛАДОК

Матеріал підготувала: Бродовська Надія – асистент кафедри дерматовенерології Вищого державного навчального закладу України “Буковинський державний медичний університет” 

Еритразма (erythrasma) – бактеріальне захворювання шкіри, яке відносять до псевдомікозів – захворювань, що подібні за клінічною картиною  з грибковими ураженнями шкіри, однак при цьому мають зовсім іншу етіологію. Еритразма – поширене захворювання шкіри, яке однак частіше зустрічається в регіонах із жарким та вологим кліматом, виникає переважно у дорослих, частіше серед чоловіків. Контагіозність дерматозу невисока.

Етіологія та патогенез
Збудником еритразми є грампозитивна паличка Corynebacterium minutissimum, що відноситься до коринебактерій і виявляється в складі нормальної мікрофлори шкіри людини, однак під впливом сприяючих до розвитку захворювання факторів (зміна рН шкіри в лужний бік, підвищена пітливість, підвищена вологість, порушення імунітету, цукровий діабет, ожиріння, індивідуальні особливості макроорганізму, недотримання особистої гігієни) може проявляти патогенні властивості.  

Клінічні прояви
Типовою локалізацією еритразми є шкіра великих складок. У чоловіків найчастіше спостерігається ураження пахової ділянки, внутрішньої поверхні стегон, а також перианальної ділянки. У жінок еритразма частіше локалізується під молочними залозами, в навколопупковій та пахвовій ділянках. У людей гіперстенічної статури можливе ураження складок на животі.
Еритразма проявляється появою на шкірі незапальних округлих плям світло-коричневого, цегляно-червоного, бурого або жовто-коричневого забарвлення. Елементи схильні до злиття та утворення великих вогнищ із чіткими, іноді фестончастими або дугоподібними обрисами. Поступово плями збільшуються у розмірах і зливаються, утворюючи єдине велике вогнище ураження, чітко відмежоване від здорової шкіри. На поверхні плям відмічається висівкоподібне лущення. Згодом, у процесі зворотнього розвитку елементів, центральна частина вогнища блідне або в цій ділянці виникає бура пігментація. Зазвичай еритразма не супроводжується суб'єктивними відчуттями, лише в окремих випадках пацієнти відзначають незначний свербіж. Через відсутність суб'єктивних скарг пацієнти можуть тривалий час не звертатися до дерматолога. 
Захворювання має тривалий перебіг (більше 10 років) і супроводжується чергуванням періодів ремісії і загострення. Загострення еритразми зазвичай виникають у літній період. У певної категорії пацієнтів (з ожирінням, гіпергідрозом, цукровим діабетом) еритразма може мати ускладнений перебіг: з’являються еритема, набряк, печія, відчуття свербежу та/або болючості в ділянці ураження, що маскує первинні прояви основної хвороби. Розвитку ускладнень сприяють тертя, підвищена вологість та забрудненість ураженої ділянки шкіри.

Діагностика еритразми
Діагностика захворювання базується на клінічній симптоматиці та характерній локалізації. Діагноз еритразми підтверджують мікроскопічним дослідженням, при якому виявляють тонкі, звивисті нитки та кокоподібні клітини, розміщені згруповано або ланцюжками. 
Широко використовують люмінесцентну діагностику за допомогою лампи Вуда, в променях якої вогнища флуоресціюють коралово-червоним або цегляно-червоним кольором. Люмінесцентна діагностика повинна проводитися на необробленій ділянці ураження, оскільки миття або обробка можуть змити пігмент, що виділяється бактеріями. 

Диференційна діагностика
Диференційний діагноз проводять із паховою епідермофітією, рубромікозом та кандидозом складок, попрілістю, перианальним дерматитом. У складних випадках проводять бактеріальний засів зішкрібу на поживні середовища для виявлення збудника. 

Лікування еритразми
Місцеве лікування еритразми полягає у нанесенні на вогнища ураження шкіри еритроміцинової або сірчано-дьогевої мазей. Процедуру проводять 2 рази на добу протягом тижня. При приєднанні вторинної інфекції і появі запальних змін вогнища додатково обробляють водними розчинами анілінових барвників. У випадку ускладнення дерматитом – на короткий час застосовують комбіновані мазі із стероїдними та антибактеріальними складниками. Велика площа осередків ураження при еритразмі є показом для проведення системної антибіотикотерапії. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури з ультрафіолетовим випромінюванням, а також щоденна засмага впродовж 30 - 40 хвилин під ранішнім та вечірнім сонцем. М’які ультрафіолетові промені володіють антисептичною та підсушуючою дією, тому вони запобігають загостренню захворювання. 
Для успішного вилікування еритразми слід провести дезінфекцію постільної білизни, одягу та інших предметів вжитку. У період лікування речі і білизну слід прати щодня та обов'язково прасувати праскою.  

Профілактика еритразми
Первинна профілактика еритразми включає: дотримання гігієни шкірних покривів, ретельне висушування шкіри у великих складках після душу або ванни; відмову від занадто тісного одягу і білизни із синтетичних тканин; боротьбу із зайвою вагою та підвищеною пітливістю (дезодоранти, антиперспіранти тощо).
Вторинна профілактика, спрямована на попередження рецидивів еритразми, проводиться протягом місяця після зникнення симптомів захворювання і полягає в обробці шкірних складок камфорним або саліциловим спиртом із подальшим нанесенням тальку.