Синдром MELAS

Синдром MELAS: медико-генетичне консультування

доц.Ластівка І.В.

 

Синдром MELAS (СМ) відноситься до групи мітохондріальних захворювань, яке може бути викликаний мутацією в багатьох генах, але у більшості пацієнтів (80%) СМ обумовлений крапковою заміною A3243G в гені тРНК лейцина (UUR).

Хвороба передається через материнську ДНК. Однак, СМ часто фактично не успадковується,  - мутація при цьому розладі часто виникає спонтанно.  Частота відома в окремих країнах (Фінляндія, США). 

До маніфестації хвороби, пацієнти почуваються нормально. СМ дебютує у віці від 5-35 років. Захворювання маніфестує інсульто-подібними станами,  злоякісною мігренню,  затримкою психомоторного розвитку. Одним з важливих симптомів є нестерпність фізичних навантажень. Провокуючими чинниками є лихоманка та інтеркурентні інфекції. У більшості випадків супроводжуються геміпарезами та геміанопсією.

З перебігом хвороби розвивається деменція. Можливі ураження ендокринної та серцево-судинної систем.

Основні діагностичні критерії:

·                     непереносимість фізичних навантажень

·                     початок захворювання до 40 років (частіше до 20 років)

·                     інсультоподібні епізоди

·                     судоми

·                     “рвані” червоні волокна в біоптатах скелетних м‘язів

·                     лактат–ацидоз

·                     прогресуюча деменція

·                     міопатичний синдром

·                     низькорослість

·                     глухота

Додаткові діагностичні симптоми:

·                     кальцифікація базальних гангліїв при комп‘ютерній томографії (КТ) або магнітно – резонансній томографії (МРТ) головного мозку

·                     атаксія

·                     коматозні стани

·                     атрофія зорових нервів

·                     пігментний ретиніт

·                     синдром Вольфа – Паркінсона – Уайта

·                     серцева недостатність

·                     прогресуюча зовнішня офтальмоплегія

·                     порушення провідності серця

-              цукровий діабет.

Перші ознаки частіше з‘являються у віці 6–10 років, хоча можливі як більш ранній початок захворювання (до 2 років), так і більш пізній (21–40 років). До появи перших ознак захворювання більшість хворих розвивається нормально. Початкові клінічні прояви дуже варіабельні, частіше це судоми, рецидивуючі головні болі, блювота, анорексія, непереносимість фізичного навантаження, психічні порушення, неврологічні симптоми (парези, атаксія та ін.). Одним з кардинальних симптомів захворювання є непереносимість фізичних навантажень, після яких погіршується самопочуття, з‘являється м‘язова слабкість, іноді міалгії.

Інсультоподібні епізоди проявляються рецидивуючими нападами головного болю, запамороченням, розвитком вогнищевої неврологічної симптоматики (парези, паралічі кінцівок, черепних нервів), коматозними станами.

Судоми при синдромі MELAS дуже варіабельні-фокальні пароксизми, генералізовані тоніко-клонічні, міоклонії. Судоми мало чутливі до антиконвульсивної терапії. Деменція, зазвичай, розвивається разом із прогресуванням захворювання, але відносно рідко вона виступає у ролі маніфестного симптому.

Міопатичний симптомокомплекс також має широкий спектр проявів і включає в себе м‘язеву слабкість, швидку втомлюваність, іноді гіпотрофії.

При ранньому дебюті захворювання його перебіг більш злоякісний. Так, при дебюті MELAS до 20 років летальність складає 30%.

MELAS відноситься до мітохондріальних захворювань. Синдром розвивається в результаті точкових мутацій мітохондріальної ДНК. Виявлена локалізація 3 точкових мутацій, з якими асоційований синдром MELAS: дві-у транспортній РНК і одна-в цитохром с- оксидазі.

Популяційна частота: Залежно від популяції частота коливається від 10,2 на 100000 до 16,3 на 100000 дорослого населення. Співвідношення статей:  Ч1:Ж1.

Тип успадкування: Частіше синдром спадкується по материнській лінії, за винятком нових мутацій, що вперше виникли в родині.

Діагностика цього захворювання проводиться з використанням біохімічного, морфологічного та молекулярно-генетичних методів. У всіх пацієнтів із СМ виявляють підвищення лактату та пірувату в крові та цереброспінальній рідині, як у спокої, так і після фізичного навантаження. Найбільш частою (80%) мутацією, яка призводить до цього синдрому є заміна A3243G. Мутації характерні для синдрому MELAS можуть виявлятися у родичів пробанда при малосимптомному та асимптомному варіантах. Для того, щоб виникли клінічні прояви синдрому MELAS, клон клітин з мутантним геном повинен складати від 56-до 95%.

Лікування при СМ спрямоване на лікування судом, ендокринних розладів, усунення наслідків інсульту. При цьому призначення вальпроату – антиконвульсанта, який відомий негативним впливом на мітохондріальний  дихальний ланцюг – лише поглиблює судоми. На сьогодні, специфічного лікування для СМ не розроблено, проводиться симптоматична терапія (1.Превентивна терапія: препарати, які здійснюють функцію переносу електронів в дихальному ланцюгу, кофактори, які приймають участь в ензим них реакціях енергетичного обміну, препарат спрямовані на попередження кисне радикального пошкодження мітохондріальних мембран, проти судомна терапія, окрім вальпроатів; корекція когнітивних розладів, кардіоміопатії. Усім хворим проводиться нейротрофічна та метаболічна терапія; 2.Терапія метаболічного інсульту; 3. Реабілітація після інсульту). Для життя та одужання несприятливий. Лікування недостатньо ефективне.

Складено за матеріалами OMNI-NET