Демодекоз і проблемна шкіра

ДЕМОДЕКОЗ І ПРОБЛЕМНА ШКІРА

Гулей Лілія Омелянівна  -   aсистент кафедри дерматовенерології Буковинського державного медичного університету, кандидат медичних наук

Демодекоз шкірне захворювання, зумовлене паразитуванням на шкірі кліщів, яке є поширеним серед людей усіх рас. Термін «демодекоз» виник від латинської назви кліщів, які відносяться до роду Demodex. На демодекоз частіше хворіють жінки у співвідношенні до чоловіків 4:1, проте не можна виключати той факт, що просто чоловіки рідше звертаються до лікаря з приводу свого зовнішнього вигляду.

Родина Demodecidae налічує близько 65 видів кліщів, 10 з яких є патогенними для тварин і людини. Щодо тварин, то вони можуть уражати: котів, собак, велику рогату худобу та свиней. Відомо, що тривале паразитування кліщів на цуценятах часто призводить до їх загибелі. Питання про ступінь заразності цих кліщів від тварини до людини залишається спірним.

На тілі людини, зазвичай, є два види кліщів: D.folliculorum, які формують колонії у волосяних фолікулах вій, брів, рідше - голови, грудей,  та D.brevis, які перебувають у сальних залозах шкіри обличчя, а саме в ділянці носогубних складок, крил носа, верхньої частини грудей, міжлопаткової ділянки. Повний цикл розвитку кліща, який включає п'ять стадій – яйце, личинку, німфу першого віку, німфу другого віку, статевозрілі особи (самка або самець), триває 15 діб.  Кліщі можуть існувати у зовнішньому середовищі до 9 діб (при постійній вологості та температурі повітря 19-220С), тому можливе зараження через предмети, хоча головним шляхом зараження є безпосередній контакт від людини до людини, причому з віком сприйнятливість до зараження кліщами зростає.

Вважають, що D.folliculorum є фізіологічним представником мікрофлори нормальної шкіри, і доки не виникнуть сприятливі умови до їх розмноження, кліщ не викликає клінічних проявів. До сприятливих умов розвитку демодекозу можна віднести: екзогенні (надмірна інсоляція, зловживання косметичними засобами,   особливості харчування) та ендогенні (захворювання травного тракту, хронічні інфекції, ендокринні розлади, порушення з боку імунної системи організму) чинники  тощо. Дослідження, проведені в США, Європі, Австралії та Китаї, довели, що з 60% людей, які є носіями кліщів роду Demodex, лише у 10% з них виникає висипка на шкірі. Отже, дерматоз виникає не за наявності кліщів на шкірі, а при збільшенні їх кількості на тлі вищеперерахованих екзо- та ендогенних чинників.

Досить рідко демодекоз виникає як окреме захворювання, частіше його діагностують у хворих на розацеа, вульгарні вугрі, періоральний дерматит тощо. Крім того, є форма при якій уражаються повіки і тому вона може супроводжувати офтальмологічні хвороби, такі як блефарит, блефарокон'юнктивіт тощо. У цьому випадку необхідно звернутися за консультацією до лікаря-офтальмолога.

Демодекоз характеризується хронічним рецидивуючим перебігом. Основною скаргою є погіршення стану шкіри – після вмивання обличчя виникає почервоніння шкіри, печія, свербіж, розвивається висипка (еритеми, папули, папуло-пустули, телеангіектазії), можливе випадіння волосся, сльозотеча. Встановити наявність захворювання на підставі лише клінічних ознак практично неможливо, тому необхідним є проведення додаткових лабораторних досліджень, які може призначити лікар-дерматолог.

Щодо подальшої тактики ведення пацієнта, то лікування демодекозу повинен призначати лікар-дерматолог відповідно до особливостей клінічного перебігу у кожного конкретного пацієнта. Перед початком лікування необхідно провести комплексне обстеження для виявлення у хворого хронічних соматичних захворювань. Після обстеження хворому призначають лікування виявлених соматичних захворювань внутрішніх органів та паралельно призначають акарицидні (протипаразитарні) препарати системної та місцевої дії, а також протизапальні, розсмоктуючі, імуномодулятори (за необхідності) та полівітаміни. Важливо дотримуватися дієти з виключенням жирних, жарених, солених, гострих страв та алкоголю.

На час лікування не рекомендується відвідування бань, бассейнів, протипоказана засмага як під сонцем, так і в солярії, тобто слід обмежети теплові процедури, а в подальшому – не зловживати ними.

Надзвичайно важливим є відмова (на період лікування) від користування декоративною косметикою (креми, тоніки, лосьйони, гелі, губна помада, пудра, тональний крем і таке інше) та від застосування кремів чи мазей, які містять гормональні компоненти, щоб не спровокувати заселенню збудником нових ділянок шкіри. Після завершення лікування з метою попередження рецидивів захворювання необхідно дотримуватися комплексу заходів, спрямованих на зменшення жирності, вологості та відновлення захисних властивостей шкіри.

Санітарно-гігєнічні заходи є важливим етапом у профілактиці демодекозу. Потрібно замінити подушки з пір'я на подушки з синтетичним наповнювачем, щоб мати можливість їх прати. Прання подушок проводять при температурі не вищій за 40-45 °С, а особистих речей (рушники, наволочки) - не нижчій за 75 °С, використовуючи спеціальні добавки для прання, які володіють акарацидною дією (наприклад, «Акарил», «Аллергофф»). Крім того, необхідним є суворе дотримання правил санітарії та особистої гігієни тіла.

Профілактичні заходи у людей, схильних до демодекозу, відіграють важливу роль. До них можна віднести:

- своєчасне виявлення вогнищ хронічної інфекції (карієсу, холециститу, тонзиліту), гормональних, обмінних, імунних порушень тощо та їх лікування;

- дотримання дієти та формування раціону, багатого на вітаміни А, Е, С (печінка, морква, шпинат, капуста, насіння, гречка, хліб з муки грубого помолу тощо);

- протипоказані теплові процедури;

- не використовувати на шкіру обличчя креми чи мазі на основі масел.

Отже, тільки грамотний підхід до проблем шкіри, спричинених демодекозом, допоможе Вам раз і назавжди позбутися їх.