Алкоголізм

ЛЮДИНА І АЛКОГОЛЬ. АЛКОГОЛІЗМ


І.П. Дищук,  доцент  

К.С.Вудвуд, лікар-інтерн 

 

В Україні, як і в багатьох інших країнах, алкогольна залежність віднесена до числа найбільш драматичних соціальних і медичних проблем. Особливу тривогу викликає зростання числа алкогользалежних серед жінок та неповнолітніх.

Сьогодні наука має в своєму арсеналі багаточисленні методи надання допомоги пацієнтам наркологічного профілю, в основному пов’язані з застосуванням медикаментів. Продовжується пошук нових підходів до профілактики та лікування алкогольної залежності.

В різні соціальні епохи люди неоднозначно ставилися до оцінки алкоголю в їх житті. Не дивлячись на те, що алкоголь проник у всі сфери життя суспільства і держави, людство до цього часу ще не визначилося у своєму виборі відповіді на риторичне запитання: «Корисний алкоголь чи шкідливий?».

 

Стратегія абсолютної тверезості і механічного знищення алкоголю


Накопичено великий досвід і наукові знання про те, що алкоголь є причиною численних особистих, сімейних і соціальних трагедій, травм, хвороб, передчасної інвалідизації і смерті, злочинів, депопуляції, деградації молодого покоління. Алкоголь називали «ворогом №1», «отрутою», «зеленим змієм», «соціальним злом», «соціальним лихом», «пороком», «руйнівником інтелекту», «тяжким гріхом». Людство протягом віків намагалося викоренити алкоголь.

В атаку на алкоголь йшли цілими державами і континентами. Приймалися «сухі закони», грізні укази і постанови, затверджувалися довготривалі антиалкогольні програми. Винищувались виноградники і алкогольна склотара. Проводились «безалкогольні весілля». Любителів зеленого змія карали, об’являли їх поза законом, поза суспільством. Історія знає і смертну кару за надмірну любов до спиртного, заливали в горло розплавлений свинець замість спиртного.

На Горбачовському етапі – постанова по «решительному и всеобщему преодолению пьянства и алкоголизма», ненависть до алкогольних напоїв з боку окремих ініціаторів і прибічників абсолютної тверезості досягло таких дій, що академіки Ф.Г.Углов і Н.П.Дубінін сформулювали ідею і запропонували конкретний план, наприклад, вилучити кефір (1,5% етилового спирту) із продуктів харчування, так як кефір «руйнує дитячий генофонд». Долю кефіра спасли завдяки тому, що спирт в таких концентраціях був виявлений в хлібі і грудному молоці.

 Немало посадових осіб залишили в ті роки свої службові крісла тільки за алкогольне інакомислення, відсутність ідеології антиалкогольного мегаглобалізма, прояв терпимості і нейтралітету до алкогольних традицій.

Виникає питання « До чого прийшла людина в цій безкомпромісній боротьбі?». Можна відповісти народною мудрістю « А віз і нині там».

Позиція алкоголю в сучасному суспільстві (зокрема, на моделі країн СНД) ще більше зміцніла. Запит на алкоголь і уживання алкогольних напоїв значно збільшилися.

Виробництво і реалізація алкогольних напоїв стали поступово державною індустрією і суттєвим джерелом поповнення казни. Контингенти, залежних від алкоголю людей складають мільйони. Стало більше антисоціальних пацієнтів. На основі міцних алкогольних традицій з’явилися, так звані, алкогольні субкультури. Пиво стало об’єктом і приводом для проведення загальноміських свят («Дні пива»), які нагадують вакханалії минулих часів. На грунті любові до пива люди об’єднуються в клуби і співтовариства типу «Партія любителів пива». Реклама алкоголю перекрила рекламу антиалкогольну.

Сучасна наркологія констатує клінічний патоморфоз алкогольної залежності в бік збільшення злоякісності, коморбідизації і терапевтичної резистентності, появи, не властивих для наших регіонів нових клінічних форм захворювання (пивний, винний, підлітковий, поєднаний алкоголізм), переважання психічних складових в структурі залежності. Алкогольна залежність включена в рубрику соціальної патології.

 

Проалкогольні концепції і вакханалії


Ті, що підтримують цю позицію розглядають уживання алкоголю як невід’ємний і суттєвий компонент бажаного стилю життя і непохитності алкогольних традицій. Завжди високо цінувалися і знаходили відгук в широких масах про користь цілющо-профілактичних, оздоровчих властивостей алкогольних напоїв. Якщо проаналізувати стан проблеми «Людина і алкоголь» і співставити протилежні точки зору прихильників тверезості і шанувальників Бахуса, то  у світовому інформаційному полі відомостей про користь алкоголю буде більше, ніж про його шкідливість. У зв’язку з цим, обидві концепції повинні мати право на об’єктивний критичний аналіз. Не можна одну із них ігнорувати на збиток іншої. Їх треба сприймати як точку зору. Кожна концепція має свої позитиви і негативи.

Багато відомих великих людей у своїх творах і крилатих висловлюваннях віддавали данину алкоголю, підкреслюючи його позитивну складову у житті людини.

-   Омар Хайям:  «Как мне не пить (вино). Тогда я жить не буду». «Пил вино, пью вино и, наверное, буду пить вино до минуты  своей роковой».

-   Еріх Марія Ремарк в романі «Три товарища» створив гімн яблучній горілці – кальвадосу.

-   Й.В.Сталін створив ініціативу офіційної алкоголізації солдатів і офіцерів безпосередньо перед боєм, що увійшло в історію як «Сталінські сто грамів».

-   Роберт Бернс : «Стакан вина и честный друг, чего ж еще нам братцы?».

-   Ченгіз Айтматов : «В жизни человека не может быть ничего лучшего, чем посидеть с другом за графинчиком водочки».

Відомо, що в древньому Римі урочистості в честь Дионіса (бог виноградарства), Вакхи (бог вина), Бахуса (бог веселощів), набували характеру вакханалії (диких оргій, шалених гулянок). Історично в багатьох країнах та імперіях відношення суспільства до алкоголю змінювалися двома крайностями: періоди вакханалії, які сприяли деградації імперій і закінчувалися сухими законами, які в свою чергу, приносили не менше біди.

 

Концепція помірного вживання алкоголю

 

Прихильники цього напрямку керувались філософським постулатом, згідно якого кожна речовина, в т.ч. алкоголь, може бути корисною (лікувальна дія), так і шкідливою. Корисність і шкідливість визначається метою вживання, а також кількістю (дозою) вживання алкоголю. Якшо мета (діагностичні критерії) зловживання алкоголем (вживання на зло собі, хвороблива пристрасть, патологічна залежність) визначені науковою наркологією досить давно, то науково-обгрунтовані уявлення про рівень безпечного і ризикованого вживання алкоголю сформувалися лише в останнє десятиріччя.

Теорія «помірності», «малих нешкідливих доз», «міри» алкоголю захищена словами древніх філософів, які попереджали про шкоду алкоголю.

-   Авіцена : «Без меры питие вред приносит немалый».

-   Піфагор : «Никто не должен преступать меры ни в пище, ни в питии».

-   Народна мудрість : «Пей, но не напивайся».

-   Роберт Бернс : Під впливом вина «Забота и недуг исчезают в грядущей тьме».

-   Конфуцій вважав випивку у помірних кількостях хорошим і приємним заняттям, але не тим, чим потрібно перебільшувати.

В Китаї дотепер існує думка, що помірне вживання алкоголю корисне. Існує тост «За здоров’я», народна мудрість «Алкоголь краще будь-яких ліків». У вживанні алкоголю існує моральна цінність тому, що алкоголь може «гармонізувати кров» і покращити стан здоров’я, створити настрій людині або групі людей, усунути меланхолію, додати щастя. Помірне вживання алкоголю вважається нормою, а зловживання розглядається як зло. Масова виконавча дисципліна у понятті «Пити помірно !» попередила епідемію алкоголізму в Китаї.

Стверджують, що в похилому віці «Алкоголь в невеликих дозах – це : позитивні фізіологічні відчуття, психологічний комфорт, покращення соціальної адаптації, тобто, покращує якість життя».

Визначення безпечної кількості спиртного («Безпечна доза») для людини, завдання не з легких. Як правило, це приходить з досвідом взаємодії людини зі спиртним. Сьогодні наукова і популярна література висвітлює набір об’єктивних рекомендацій, які дозволяють полегшити самоідентифікацію своєї «міри» на момент випивки. Так, наближення до індивідуальної міри у людини супроводжується ознаками легкого органолептичного (візуального, смакового, нюхового, когнітивного) неприйняття наступної чарки. Випадкове або свідоме долання цього бар’єру закінчується сумно.

Безпечна доза алкоголю для здорової людини строго індивідуальна. Період неповноліття і захворювання повинні виключити вживання алкоголю.

Генерал Де Голь в свій час з метою подолання соціальних проблем, які обумовлені вживанням алкоголю, доручив вченим Франції обґрунтувати норму (міру)  вживання столових вин для нації. Ці норми відіграли певну стримуючу роль : чоловікам рекомендувалося не більше 1л. вина на день, жінкам -  не більше 0,5л., юнакам – до 0,25л.

В теперішній час обґрунтованою дозою, безпечною і не шкідливою для організму, вважається добова кількість алкоголю, яка повністю метаболізується в організмі до нешкідливих продуктів – вуглекислоти і води. Ця середня доза дорівнює 25-30мл безводного алкоголю на добу. В західних країнах така доза регламентується поняттям «One Drink» («Ван дрінк»), що означає один ковток. Ця разова доза відпускається в барі клієнту на його прохання – «мені віскі, будь ласка». В різних країнах рекомендовано «свій One Drink»/ Універсальною нешкідливою дозою алкоголю вважається 12г чистого алкоголю на день.

На жаль, наша вітчизняна гранично допустима доза на алкоголь офіційно не визначена і не затверджена. Неофіційний, традиційний, етнічний, слов’янський «One Drink» в десятки разів перевищує західний, що яскраво ілюструється у фільмах «Особенности русской рыбалки», «Особенности русской охоты» і т.п.

На думку ряду авторів приборкати розмах масового поглинання алкоголю може тільки, так звана «культура пиття». Це повинно мати культурне окреслення (забарвлення): відбуватися в певних місцях, за сервірованим столом, вживання в спиртного в помірній кількості…., а не у випадкових місцях з випадковими людьми («на трьох»), із горла, без закуски («втерся рукавом»).

Омар Хайям оспівував не тільки помірність, але й культуру винопиття: «Пей с достойным, который тебя не глупей, или пей с луноликой любимой своей. Никому не рассказывай, сколько ты выпил. Пей с умом. Пей с разбором. Умеренно пей».


Лікування та застосування алкоголю

 

Історія народної і клінічної медицини більшості країн світу свідчить про застосування алкоголю з лікувальною метою. Латинська назва спирту «Aqua Vitae» (Вода життя) символізує цілющі його властивості.

Практично всі основоположники медичної науки причисляли вино до лікарських речовин. Велике значення лікувальній, профілактичній дії вина придавав Авіцена: «Вознесем же хвалу Аллаху, который  сделал вино лекарством, помогающим прирожденным силам». Авіцена бачив у вині засіб, який мобілізує власні сили організму, покращує травлення, відновлює апетит. В заповіті Асклепія (перший лікар, який застосував вино з лікувальною метою) говориться «Едва ли могущество богов равняется пользе, приносимой вином».

Фундаментальні дослідження показали, що саме завдяки описаних численних лікувальних і профілактичних ефектів і широкому застосуванню вина в медичній практиці Древньої Греції зросло його соціальне значення. В «Гіппократівському збірнику» перераховано більше  250 рослинних засобів, які використовуються як ліки. І перше місце серед них займає виноградне вино.

Китайські канони стверджують, що помірне вживання вина із жовтого рису, винограду, спирту із тросника може попередити і вилікувати багато хвороб, допомагають зберегти здоров’я, стимулюють людські почуття, покращують зовнішність, сприяють перенесеного холоду, дають силу і в кінці кінців запобігають деградації в старості, сприяють довголіттю.

Алкоголь застосовується в багатьох галузях медичної науки і практики і було би не коректно це заперечувати. Проблеми прямого використання алкогольних напоїв як ліків сучасною офіційною медициною вирішується шляхом наукових доказів наявних конкретних лікувальних ефектів алкоголю. Розробляються диференційовані показання лікування алкоголем в залежності від профілю клінічної спеціальності і захворювань. Описані такі «позитивні ефекти алкоголю» як дезінфікуючий, підвищує апетит, судинорозширюючий, адаптогенний, тонізуючий, калоригенний, кріопротекторний, транквілізуючий, антистресорний, протибольовий, снодійний, протишоковий, тимолентичний.

Встановлено, що по якості і безпечності ці ефекти нерідко перевершують аналогічні ефекти стандартних препаратів. Наприклад, призначення всередину невеликих доз 40% етанолу на пустий шлунок (60-90мл для пацієнта масою тіла біля 80кг) забезпечує достатній седативний ефект при максимальній безпеці. Встановлена превентивна роль ацетальдегіда (у фізіологічних концентраціях), який утворюється із етилового спирту в лікуванні вірусних гепатитів. Факт участі алкоголю у вуглеводному обміні дав підставу деяким дослідникам рекомендувати його для лікування цукрового діабету.

Наявність у сучасному фармакотерапевтичному арсеналі значної кількості лікарських спиртових розчинів (Solutio Spirituosae), спиртових настоянок трав, бальзамів свідчить про те, що алкоголь є невід’ємною складовою терапевтичного арсеналу клінічної медицини. Рекомендації по лікуванню алкоголем представлені у Великій медичній енциклопедії, у довіднику В.Д.Машковського, у виданнях народної медицини. Мова йде про внутрішнє вживання алкоголю в краплях або в мілілітрах, а не у фужерах. Об’єм інформації в науковій літературі з проблем медичного застосування алкоголю досить великий.

Разом з тим, використання алкоголю з медичною метою викликає немало спірних проблем, серед яких, можливість розвитку ятрогенної залежності, формування перехресної толерантності, синергізм і антагонізм при поєднаному застосуванні з лікарськими препаратами, несумісність з рядом фармакологічних препаратів, наявність протипоказів при ряді захворювань, тощо.

Із історії медицини відомо про імперативне рішення про заборону застосування алкоголю з лікувальною метою. Так, Піроговський з’їзд російських лікарів (1915р) прийняв резолюцію про шкоду алкоголю: «… нет ни одного органа в человеческом теле, который бы не подвергался разрушительному действию алкоголя; алкоголь не обладает ни единым таким воздействием, которое не могло бы быть достигнуто другим лечебным средством,  действующим полезнее, безопаснее и надежнее; нет такого болезненного состояния, при котором необходимо назначать алкоголь на сколько-нибудь продолжительное время».

 Між іншим, до наших днів наукові пошуки нових позитивних ефектів і показань щодо лікувального використання алкоголю продовжуються у всьому світі, про що свідчать наукові публікації.

 

Золота середина

 

Вічна боротьба прихильників двох крайніх позицій ніколи не закінчиться перемогою: загальною тверезістю або вічною вакханалією. Виходячи з цього, у відповідності з філософською мудрістю, істина закладена в золотій середині.

На користь нереальності механічного знищення алкоголю і переходу до всезагальної тверезості на планеті Земля можна привести деякі роздуми.

-              Механічне знищення алкоголю (до однієї молекули), як цього вимагали «сухі закони», неможливо навіть теоретично. По-перше, самі природні умови (сонячна енергія, атмосфера кисню та ін..) сприяють нерукотворному утворенню алкоголю (шляхом бродіння зрілих фруктів, ягід і т.п.).

-         Нереальність механічного знищення алкоголю обумовлена також загальновідомим біологічним феноменом. Алкоголь у фізіологічних (нормальний рівень ендогенного етанолу) концентраціях присутній в організмі людини та деяких теплокровних тварин як гомеостатична константа. Одне із біологічних призначень ендогенного етанолу – щоденне поповнення енергетичних затрат (10%).

-         Радикально негативним прихильникам абсолютної тверезості у найближчі століття навряд чи вдасться ліквідувати прибуткову державну і приватну алкогольну індустрію, налагодити технологію безалкогольного виробництва кондитерських виробів і фармакологічних препаратів, вилучити спирт із промислового виробництва і медичної практики, перейти на випічку хліба, який не вміщує спирт, екстрагувати спирт із кефіру і т.п.

-         Середовище, в якому проживає людина, в майбутньому не буде вільним від алкоголю та арсеналу алкогольних напоїв. В системі «людина-алкоголь» слід враховувати алкогольні аксіоми:

а) Алкоголь відноситься до психоактивних речовин і викликає швидку позитивну трансформацію сфер психічної діяльності, викликає звикання, пристрасть, патологічну залежність і серйозні проблеми зі здоров’ям і в соціальній сфері.

б) Існують чинники, які сприяють залученню людини до спиртних напоїв. До них відносяться: соціальні чинники: алкогольна індустрія, доступність алкогольних напоїв, наступальна реклама, незайнятість людей, фінансові проблеми, наявність алкогольних традицій. Щодо алкогольних традицій доцільно згадати вірш С.Я.Маршака:

Для пьянства есть такие поводы:

Поминки, праздник, встреча, проводы,

Крестины, свадьба и развод,

Мороз, охота, Новый год,

Выздоровленье, новоселье,

Печаль, раскаянье, веселье,

Успех, награда, новый чин

И просто пьянство без причин.

Отже, алкоголь увійшов в побут і психологію людей. Психологічні чинники: фрустраційний стан, наявність психологічної закомплексованості на своїй зовнішності, мові (мовленню), здібностях спілкування і т.ін.

Спадково-генетичні чинники: схильність до залежності від психоактивних речовин.

-               Механічна заборона людині вільного доступу до алкоголю у примусовому порядку, наприклад, у формі «сухого закону» завжди закінчується повною невдачею і призводить до масштабного негараздів. Винятком можуть бути лише діти і підлітки, період фізичного росту та психічного (психологічного) дозрівання. Незрілий організм і алкоголь несумісні. Інакше суспільство отримає ранню алкогользалежну популяцію, що ілюструється сьогодні на моделі нинішніх пивних підлітків.

-               Згідно християнського вчення, віруючі, що причащаються, прилучаються до Христа, приймаючи під час літургії хліб і вино, в яких за словами Біблії втілені його тіло і кров. Це непохитно! Кагор для причащання був, є і буде. Причащання – це духовність, це священно, це у віках.

Таким чином, ні середовище, в якому живе людина, ні фізіологічні особливості її організму ніколи не будуть вільними від алкоголю. Для більшості людей (75-80%) буде прийнятним традиційне помірне вживання алкогольних напоїв. На жаль, людина буде стикатися з індивідуально привабливими особливостями алкогольного сп’яніння, а також її будуть переслідувати чинники (соціальні, психологічні, спадково-генетичні), які сприятимуть формуванню патологічної залежності людини до спиртних напоїв, тобто трансформації помірного вживання у зловживання, а останнє є компетенцією наркології. У цьому сторіччі і в медицині навряд чи буде знайдена адекватна заміна алкоголю.

Отже, згідно даної концепції здорова доросла людина може дозволити собі не часто, «знаючи і дотримуючись міри» прийняти ту індивідуально визначену дозу спиртного , після якої не буде негативних ознак після вживання. Тільки на таких реаліях повинні будуватися тактичні підходи і стратегії при визначенні ролі алкоголю в житті людини. «Золота середина» є твереза відповідь на запитання: «Чи є життя без алкоголю?».

 

Профілактичні стратегії

 

За відношенням до алкоголю населення орієнтовно можна розділити на такі групи:

1). Абсолютні тверезники                       0,5 – 1,5%

2). Помірно вживають алкоголь              65 – 70%

3). Зловживають алкоголем                     15 – 25%

4). Патологічно залежні від алкоголю    2 – 3,5%.

Як свідчить ця орієнтовна рубрикація більшість осіб помірно (розумно) ставляться до алкоголю. Саме цим особистостям необхідно «робити погоду» у питанні «людина – алкоголь». Ті, що ніколи не пили і не п’ють, з даним завданням навряд чи справляться. По-перше – їх мало, по-друге – більшість мотивацій абсолютної тверезості (релігійність, ремісії у залежних від алкоголю, тяжкі соматичні, неврологічні і психічні захворювання, які виключають вживання алкогольних напоїв) нерідко викликають зацікавленість щодо вживання спиртних напоїв, а це насторожує оточуючих.

Однак, кожна людина, яка відноситься до будь-якої групи, може внести свій внесок у зниженні шкідливості для особи, яка зловживає алкоголем.

ВООЗ пропонує два підходи, дві антиалкогольні стратегії, які спрямовані на особистість і на зовнішні чинники.

1. Антиалкогольна освіта. ВООЗ вважає, що пов’язана з алкоголем поведінка залежить від індивідуальних рішень - вживати чи не вживати алкоголь. Саме особистість несе відповідальність за своє здоров’я. В центрі усього підходу є індивідуальна відповідальність. Для того, щоби громадська антиалкогольна освіта мала помітний вплив, необхідно виконати хоча би одну із трьох умов:

- Монополізація. Мається на увазі відсутність конкуруючої інформації.

- Використання надійних каналів, спираючись на існуючі переконання і відношення, а не на спробу створювати нові.

- Підкріплення повідомлень засобів масової інформації міжособистісною інформацією.

2. Контроль. Керівництво поведінкою, соціальними чинниками, включаючи різні форми утиску і примушування з боку оточення, які обмежують індивідуальний вибір. Контроль та зміна відповідних чинників, які діють на людей, на обстановку.

До таких стратегій відносяться заходи, які спрямовані на фізичну та економічну доступність алкоголю та офіційний соціальний контроль, пов’язаний з алкогольною поведінкою, широкомасштабні дії на місцях (підприємства, організації, навчальні заклади, тощо), які націлені на зміну практики вживання алкоголю.

Однією з причин обмеженого успіху антиалкогольної освіти є те, що вона веде боротьбу з лавиною повідомлень, які пропагують вживання алкоголю. Первинним джерелом проалкогольної інформації є саме соціальна реальність, широка доступність алкогольних напоїв, а також присутність і допустимість алкоголю при численних щоденних ситуаціях і умовах. На розуміння людьми  пов’язаних зі здоров’ям питань, щоденний досвід впливає більш сильно, ніж будь-яка інформація про шкідливість. Розумні поради тих, хто проводить протиалкогольну освіту часто дискредитується особистим досвідом соціальних норм поведінки.

Засоби масової інформації передають стійкий потік образів і поглядів про алкоголь і випивки. Ці образи, як правило, представляють вживання алкоголю як нешкідливе, замовчуючи про потенційний ризик для здоров’я та інших негативних наслідках. Коли засоби масової інформації все ж таки описують негативні соціальні, економічні та інші наслідки після вживання алкоголю, вони висвітлюють їх як випадкове лихо, а не як невід’ємний ризик вживання алкоголю.

Критерій монополізації також утруднений з тієї причини, що у більшості країн існує реклама алкоголю. Антиалкогольна освіта може вартувати більше ніж будь-які профілактичні дії. Витрати на антиалкогольну пропаганду мізерні порівняно з витратами на рекламу алкоголю. У зв’язку з цим малоймовірно, що об’єм просвітницьких програм про шкідливість алкоголю може зрівнятися або перевищити об’єм повідомлень, які пропагують алкоголь. Очевидним стає суворе обмеження об’єму інформації, пропагуючої алкогольні напої. Це забезпечується зовнішнім контролем.